«Маруся» (1832) — сентименталь
но-реалістична повість. Письменник
поставив за м ет у не лише зачепити
душу читача оповіддю про долю
прекрасної, сповненої доброчеснос-
тей дівчину та її коханого, яким, не-
535
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
зважаючи на силу їхніх взаємних по
чуттів, не судилося пізнати родинно
го щастя, а довести спроможність
української мови виявити найтонші
порухи людської душі. В основу сюже
ту повісті покладено історію ідеаль
ного кохання сільської дівчини Ма
русі та міського парубка Василя.
Сільський багач Наум Дрот відмов
ляється віддати єдину доньку за
бідного сироту, якого ще й в рекрути
записано. Щоб відкупитися від сол
датчини, парубок іде на заробітки. У
той час Маруся, застудившись, поми
рає. Повернувшись із заробітків та не
заставши Марусі живою, Василь іде в
монастир і там з горя за коханою нев
довзі помирає.
Реалістичності твору надає зобра
ження правдивих картин сільської
дійсності, патріархальної родини
працьовитих, богомільних Дротів.
Сентиментальним впливом позна
чені сцени й пейзажі, здатні розчули
ти: описи любовних сцен, солов’їної
ночі. Найяскравіший приклад — пе
редсмертна картина Марусиного про
щання з батьками, у якій «розкрито
ціле море трагічних емоцій*. (В. Пог-
ребенник). Етнографічно-достовірни
ми є детальні описи побуту, звичаїв,
обрядів. Епічно виписано, наприклад,
сватання із «законним словом» сватів,
розговіння, традиційні способи народ
ного лікування Марусиної хвороби та
похорону її «дівування*.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Наступна: «Конотопська відьма»