Поет-романтик, перекладач, ет­
нограф. Автор етнографічних збірни­
ків «Народные южнорусские песни»
(1854) та «Южного русского сборни­
ка». Центральне місце в літературній
спадщині посідає збірка віршів
«Думки і пісні та ще дещо» (1839), у
якій він оспівує героїчну історію ук­
раїнського народу.
Уболівав А. Метлинський, що вже
♦не чувати дідівської мови» (вірш
«До вас»), закликав свого героя не
зрікатися колишньої вольниці, не за­
биратись у «панські хороми», бо є ви­
ща мета в житті козака «… під конем
трощити Ворогів наших невірних
проклятії кості». Зрадником називав
того, хто покидав рідний край (вірш
«Зрадник»). У творі образ України й
родини ототожнюються. Зрадникові
адресує поет своє застереження й
прокляття: «Хто свою віру, хто край
свій покине, Хай той без роду на чу­
жині загине», Сам він од себе в пущі І
тікатиме, Бо він од себе долі не зна­
тиме, Йому пісня в серці вуглем
горітиме.