«Руською трійцею» називали себе
члени гуртка західноукраїнської де­
мократичної молоді, що діяв у
1833-1837 рр. у Львівській семіна­
рії. Ядро «Руської трійці* становили
три семінаристи: Маркіян Шашке-
вич, Яків Головацький, Іван Вагиле-
вич. Для девізу гуртка взято слова з
народної пісні зі збірки Михайла
Максимовича «Світи, зоре, на все по­
ле, закіль місяць зійде». Гуртківців
об’єднувала ідея праці на ниві націо­
нальної культури, прагнення розви­
вати українську літературу в Галичи­
ні. Свою діяльність вони розпочали з
вивчення життя рідного народу, зби­
рання фольклору. М. Шашкевич,
Я. Головацький, І. Вагилевич наго­
лошували на історичній, культурній
і мовній єдності українців, що опини-
ЛИСЯ ПО різні боки кордонів двох
імперій — Австро-Угорщини та
Росії.
1837 року «Руська трійця» видала
в Будапешті український альманах
«Русалка Дністровая». Композицій­
но альманах складається з чотирьох
розділів: «Пісні народні», «Складан­
ня», «Переводи», «Старина». Розділ
«Складання» містив десять ори­
гінальних творів, авторами яких бу­
ли упорядники альманаху. Серед них
— громадянський вірш «Згадка», ба­
лада «Погоня», ліричні поезії «Роз­
пука», «Веснівка», «Туга за милою»,
казка «Олена» М. Шашкевича, бала­
ди «Мадей» та «Ж улин і Калина»
І. Вагилевича, поезія «Два віночки»
Я. Головацького.
«Русалка Дністровая», — писав
академік О. Білецький, — «перша
заява народу Західної України про
своє існування, про свою національ­
ну гідність».
М. Шашкевич у «Передслів’ї» Д°
альманаху з гіркотою писав про не­
справедливість історичної долі гали­
чан, яким судилося бути останніми в
інтенсивному процесі відродження
слов’янських народів. Автор вислов­
лював упевненість у тому, що інші
народи зрозуміють конкретну на­
ціонально-історичну ситуацію, яка
склалася в краї, і не судитимуть гост­
ро «Русалочку з-над Дністра» за и
скромний убір, узятий від природи и
542
Нова літ ерат ура
свого простодушного та добросердеч­
ного народу. «Образ Русалочки й ав­
тори, і читачі осмислювали широко,
— пише П. Хропко, — розуміючи,
що йшлося про народження нового
письменства в західноукраїнських
землях, про бажання, щоб «сест­
риці», тобто інші, зріліші слов’янські
літератури, підтримували нову сло­
весність, прийняли її до себе».