Творчість Шевченка запалила те
поетичне світло, при якім «стало
видно по всій Україні, куди… ко­
жен мусить простувати».
П. Куліш
Народився Тарас Григорович Ш евченко 9 бе­
резня 1814 року в селі Моринці колиш нього
Звенигородського повіту (тепер Черкаська об­
ласть) у родині кріпаків.
У 1829—1831 рр. разом з дворовими кріпака­
ми перебував у Вільні, місці нового призначення
поміщика, де вперше мав можливість познайо­
митися з великим містом, з польською культу­
рою. Національно-визвольне польське повстан­
ня погнало переляканого пана Енгельгардта з
Вільна до Петербурга. 1831 року в скл ад і
поміщицької челяді Ш евченко прибуває до
імперської столиці.
22 квітня 1838 року, на двадцять четвертому
році життя, його викуплено з кріпацтва. Згодом
Шевченко вступає до Петербурзької академ ії
мистецтв (став учнем К. Брюллова).
1840 року вийшов у світ перший «Ко б зар »
Шевченка, до якого ввійшло 8 творів — «Думи
мої, думи мої, лихо мені з вами», «К атер ина»,
«Перебендя», «Тополя», «Іван Підкова», «Тара­
сова ніч», «До Основ’яненка», «Дум ка» («Н ащ о
мені чорні брови»).
Упродовж 1843—1845 рр. здійснив перш у по­
дорож в Україну.
1845 року рада А кадемії мистецтв ухвалила
надати Шевченкові «звання некласснаго худ ож ­
ника» (тобто звичайного художника). У 1845 ро­
ці виїздить на Україну «для худож ніх занять», як
співробітник археографічної ком ісії подорож ує
по Лівобережній Україні.
У 1847 році здійснив другу подорож в У країну.
545
УКРА ЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
Протягом 1847—1857 рр. відбував заслання
за участь у Кирило-Мефодіївському братстві,
1857 року його звільнено. На 1857-1861 рр. при­
падає останній плідний творчий період поета.
1859 року Т. Шевченко здійснив останню по­
дорож в Україну.
1860 року побачив світ «Кобзар».
10 березня 1861 року Т. Шевченко помер у
Петербурзі. Перепохований на Чернечій (Тара­
совій) горі в Каневі.
Т. Шевченко був «немов великий
факел з українського воску, що сві­
титься найяснішим і найчистішим
вогнем європейського поступу. Фа­
кел, що освітлює цілий новітній роз­
виток української літератури»
(І. Франко). Його художні твори, цей
«величний храм любові до сім’ї люд­
ської» (В. Самійленко), «належать
усій Україні і будуть промовляти за
неї вічно* (П. Куліш) цілому світові.
Як драматург («Назар Стодоля») і
прозаїк, автор повістей у дусі про­
світницького реалізму, Шевченко ес­
тетично удосконалював жанри, нада­
ючи їм гуманного змістового напов­
нення. Як поет, лірик і епік уводив
українську літературу в коло світо­
вих, удосконалив віршування, виро­
бив високий стиль, спричинився до
усталення норм літературної мови.