Ліро-епічна філософська поема, у
якій на матеріалі біблійної образ
ності осмислено найактуальніш і
проблеми людського буття.
Поема стала заключним акордом на
скрізної для творчості поета теми ма
теринства, особливо материнства
зганьбленого, зневаженого, тобто те
ми матері-покритки, яку поет зобра
зив у різних ситуаціях, пережитих
різними жіночими характерами. Якщо
Катерина, Сліпа, М арина, Титарівна
не змогли подолати трагізму власної
ситуації, то вже наймичка Ганна за
ради того, щоб її син ж ив достойним
людським ж иттям, зрікається влас
ного імені, материнських прав. Відь
ма, розплатившись бож евіллям за
жадобу помсти над паном-кривдни-
ком, морально одужує в праведному
служінні односельцям. Поет найви
ще підносить матерів-страдниць, чиє
життя є втіленням високої та всео
сяжної любові до людей, проголоше
ної християнством: на цей ш лях стає
мати неофіта Алкіда після його муче
ницької смерті; втіленням жертовно
го материнства й високої духовності є
Марія, Матір Божа.
Основним джерелом для сюжету
поеми стала євангельська оповідь про
Марію, Йосипа та Ісуса. Події єванге
льської історії поет поставив «на чис
то людському ґрунті» (І. Ф ранко).
Образ Марії є центральним у роз
гортанні подій: її доля, м рії, зустріч з
апостолом, зам іж ж я, народж ення
Сина, втеча до Єгипту, повернення,
перші роки ж иття в Назареті й вихо
вання Сина, тобто саме ті події, які
найповніше розкриваю ть м атерин
ство Марії, віддану любов до Сина,
навчання його добра — ті риси й
учинки, без яких її Син не виріс би в
Боголюдину.
На переконання поета, висловлене і
в поетичних, і в прозових творах, уза
галі саме мати — головна вихова
телька й навчителька добра й любові
до людей — це її роль у суспільстві.
І Марію зображено такою ідеаль
ною матір’ю, причому м атір’ю стра-
____________________Нова література
569
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
жденною-покриткою, яку Йосип, по-
батьківськи люблячи свою наймич
ку. врятував від побиття камінням,
одружившись із нею. Шевченко ма
лює високу шляхетність, порядність
і надійність Йосипа, який рятує жит
тя Марії та її Синові. Це типово
український сільський дід-тесляр
і бондар, з характерними рисами
зовнішності. У зображенні постатей і
буднів святої родини загальнолюдсь
кий ідеал за традицією світового мис
тецтва набув суто національної фор
ми вияву.
По-своєму реконструювавши сю
жет, український поет подав Марію
продовжувачкою місії Христа: розі
п’ята фарисеями за ширення «прав
ди божої», вона вже встає на землі,
щоб стереглися «фараони».
Поема «Марія» говорить про Шев
ченка як про «філософа, носія оста
точної правди, відважного експери
ментатора з мовою, поетичними обра
зами, стилем* (Ю. Шевельов).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: «Ісая. Глава 35» («Подражаніє»)
Наступна: Інтимна лірика