Байки Глібова, що найбільшої
слави здобули своєму авторові,
наскрізь перейняті українським
колоритом. Хоча він часто бере
572
загальносвіт ові т ем и , не р0з
обр облені б а й ка р я м и всього
світу, але з а в ж д и вміє прибра-
ти їх у оригінальне вбрання.
С. Єфремов
Леонід Іванович Глібов народився 5 березня
1827 року в с. Веселий Поділ на Полтавщині в
сім’ї управителя пом іщ ицького маєтку, у
1849-1855 рр. навчався в Ніжинському ліцеї.
Протягом 18 5 6 -1 8 5 8 рр. учителював у по­
вітовій школі на Поділлі.
1858 року переїздить до Чернігова, де роз­
горнув широку літературну діяльність як поет-
лірик, байкар, прозаїк, драм атург, фейлетоністі
фольклорист. Д рукує свої твори в журналі
«Основа». У 1861—1863 рр. видає тижневик
«Чернігівський листок».
1863, 1872, 1882 рр. — три збірки байок
Глібова.
Помер Леонід Глібов 10 листопада 1893 року
в Чернігові, де його й поховано.
Леонід Глібов увійш ов до історії
української літератури я к таланови­
тий поет-лірик, класик дитячої літе­
ратури (дитячі твори підписував
псевдонімом — дідусь Кенир). Був
він драматургом, найвідоміш а його
п’єса «До мирового!» Проте «голов­
ним титулом заслуги сего таланови­
того поета» І. Ф ранко вваж ав байки.
«Найкращий у кр аїн ськи й бай-
копис» (І. Франко) створив понад 100
байок. Ж анр бай ки , відомий в
Україні, розвинений Г. Сковородою,
Глібов удосконалив до найвищого
ступеня доверш еності. Б ай ки Глі*
бова, сповнені українського колори-
Нова література
ту з д о б у л и своєму авторові найбіль­
шу славу.
у перші десятиліття X IX ст. байка
була одним з провідних і найпопу-
ЛЯрНІШИХ поетичних ж анрів, ДО ЯКО­
ГО зверталися м айж е всі українські
письменники: П. Гулак-А ртемовсь-
кий, Л. Боровиковський, Є. Гребін­
ка — саме завдяки їм цей ж анр набу­
ває повнокровності й повноправності.
Жанр байки обов’язково вимагає
дидактичної спрямованості, мораліза­
торського повчання. У невеликому за
змістом алегоричному оповіданні за
допомогою якогось поодинокого ви­
падку зображується певне моральне
правило.
Багатющим невичерпним дж ере­
лом тем, мотивів, сю ж етів для бай­
карів усього світу стала Езопова бай-
ка-притча. Саме до Езопа — напівле-
гендарного м удреця (VI ст. до н.е.)
зверталися м айж е всі байкарі всіх
часів і народів. П ри цьому, зрозу­
міло, Езопові байки-схеми зазнавали
нової худож ньої ін тер п р етац ії й
Докорінної трансформації.
Протягом тисячоліть байкарі ш и­
роко користуються традиційним ф а­
бульним матеріалом із спільної м іж ­
народної байкарської скарбниці.
Отак і Глібов, запозичую чи відомі
фабули, художньо переосмислював і
видозмінював їх відповідно до влас­
них уподобань, наснаж ував їх злобо­
денним змістом, надавав виразного
національного колориту й самобут­
нього характеру.
У творчості Л. Глібова прийнято
було виділяти два періоди: дорефор-
мений і післяреформений.
Байки дореформеного періоду були
спрям овані проти кр іп о сн и ц тва, а
другого періоду — проти нови х,
капіталістичних порядків. П роте т а ­
кий підхід є ідеологічним і п рим іти в­
ним, він значно спрощ ує у н ів е р ­
сальність ш ирокого узагальн ен ого
змісту байок Л Глібова.
Дотепно, у ш ироком у см іховому
діапазоні — від іронії до сатири —
картав Глібов лю дські й суспільні ва­
ди, значну увагу приділяв морально-
етичним проблемам, я к і маю ть за ­
гальнолюдський характер.