Ця ліризована байка (термін В. По-
гребенника) теж присвячена етичній
проблемі. Байкар застерігає своїх чи
тачів від лукавих людей, які прикри
вають словами свою хижацьку суть. У
поетично оспіваному «тихому гаю»:
І вдень, ввечері там соловей співав,
І пташки пурхали, зозуленька
кувала,
Скрізь зеленіло, все цвіло;
Так гарно, любо там було.
Лисичка проповідує праведне
життя:
От де по правді можна жить
І доленьку хвалить,
В добрі кохаться, всіх любити
Ніколи зла і кривди не чинити!
Проте лисиччина правдонька була
«щербата*. Як тільки трапилася наго
да, «жалібниця» хутенько поїла пта
шат, що випали з гнізда.
Соціальне зло, несправедливість
суспільного устрою також є об’єктом
сатири Л. Глібова.
На світі вже давно ведеться
Що нижчий перед вищим гне’тьс
А більший меншого тусає
та ще й б’є ^
Затим що сила є.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: «Охрімова свита»
Наступна: «Щука»