Дві життєві п озиц ії з ’ясовує Глібов
в образах Ц у ц и к а — запанілого в
панських покоях, і Б ровка — сум лін­
ного вартового господарського добра.
Неприйнятним д ля автора є підла­
бузницьке прислуж ництво, як е при­
нижує людську гідність. Ц уцикові
добре ж иветься, бо він «на задніх
лапках» вміє по-вченому служ ити.
Автор протестує й проти пасивного,
безправного м овчання українського
простолюду й інтелігенції:
Бровко мовчить, і я мовчу
Води не сколочу…