До першої книги «Народних
оповідань» (1857) увійшло 11 творів
«Сестра», «Козачка», «Горпина»,
«Одарка», «Сон», «Викуп», «Чумак»
тощо, до другої (1862) — «Три долі»,
«Не до пари», «Два сини», «Ледащи­
ця», «Чари» та психологічна повість
«Три долі».
«Сестра». Як і в інш их народних
оповіданнях, розповідь ведеться від
першої особи. Сестра спокійно-ла-
гідно, без гніву, не втрачаючи людсь­
кої гідності, розповідає про себе, про
своє стражденне ж иття. Брат її Ши’
рий і приязний, але його дружина »
черства й скупа, несправедлива жін-
ка. Безіменна жінка-оповідачка не
576
Нова література
аТила любові до брата і його дітей,
ч зазнала кривди й приниж ень.
* у^е в «Сестрі» окреслилися сталі
си прози Марка Вовчка. По-перше,
РаНера викладу. Це оповідь від «я»,
^овідачка — проста селянка, само-
зречена у вірності добрим порухам
серця т а слухняна господарям , до
яких найнялася, фактично продавши
себе в добровільне рабство задля по­
рятунку братової сім ’ї. П о-друге,
місце ДІЇ- Це село, ще не зруйноване й
зам ож не, хоч у ньому з ’являю ться
розорені та п ролетар и зован і. По-
третє, характери. Я к правило —
к он трастн і: благородні й ж орстокі та
невдячні, безкорисливі та ненависні
до всього «мужичого». Об’єднують
«Народні оповідання» морально-
етичні конфлікти, колоритні побу­
тові малюнки, тонке відчуття краси
природи, багата на влучне народне
слово, приказку мова.
«Козачка». Оповідання розпочато
в ідилічному клю чі, я к і ряд інш их. У
вільній домашній сім ’ї козака Хмари
зросла дівчина О леся, я к сонечко в
небі. Жила в батька-матері, лиха не
знала. Та так ск л ал ася доля, що
вийшла заміж по любові за кріпака
Івана Золотаренка. І гарний, і робо­
тящий, і добрий чоловік був Іван, та
Довелося Олесі випити гіркої долі
кРіпачки до дна. В икривальні інто-
НаЦії проти кріпацької неволі пере­
ростають у гуманістичний протест,
коли в Олесі відбирають спочатку чо­
ловіка, потім синів.
«Ледащ иця». У творі відображено
природне бажання й право лю дини
бути вільною, бути господарем влас­
ної долі. Без волі, я к п о к аза н о в
оповіданні, людина «світом нудить»,
ш укає втіхи в чарці, я к Н а с т я , зам и ­
кається в собі, я к Ч айчиха. Особиста
свобода перероджує лю дину, що пси­
хологічно передано новим світоба­
ченням героїні: «Тоді я тіл ьк и поба­
чила, як і в неї очі добрі, я к и й усм іх
ласкавий — наче то не Ч айчи ха пере­
до мною мовчуща, понура».
Усі «Народні оповідання» п рой ­
няті гуманістичним співчуттям а в ­
торки до її знедолених персонаж ів,
особливо ж інок. «їхня доля оповита
ліро-драматичним серпанком, я к у
народних піснях» (В. Погребенник).