«Рідне слово». Е п іграф ом до твору
поет обирає Ш евченкове «Я на сторо­
жі коло їх поставлю слово», цим са­
мим визначивши основні м отиви вір­
ша — роль поетичного слова у суспі­
льному ж итті й м ісце п и сьм ен ни ка в
ньому. У К уліш а рідне слово буде ви­
конувати надзвичайну роль у віднов­
ленні історичної справедливості:
Ми ждатимем суду,
Що судити У країн у
Рідне слово буде.
На думку автора, суд історії пови­
нен звершитися правдивим вироком
для «перевертнів-гетьманів», як і:
Радували, п родавали
За маєтки волю ,
Засівали головам и
Безголів по полю .
Засівали, н аси п али
Пам’ятні м огили,
В тих м огилах рідн им трупом
Правду придуш или.
Поет вірить у торж ество національ­
ної ідеї, не сум нівається, щ о у країн ­
ство збереться на си л і, щ об відстояти
свою державу, мову, культуру:
Рідне слово, рідний розум ,—
Р ідна й правда буде.
К уліш евій поезії властиве постійне
зверн ен ня до тем и ролі п о езії —
скарбниці національного духу («По-
боянщ ина») — і м ісця поета в сус­
пільстві. Автор звертається до поета:
«Ти — невмирущ ий цар, ти.й над ц а­
рям и п ан». Гімном українськом у сло­
ву, здатному розвіяти хм ару недолі,
повернути силу й волю, звучать н а­
тхненні сем ивірш і «Сум і розвага»,
послання октавам и «До М арусі В .».
Постійною для поезії К уліш а є у к ­
раїнська національна ідея, я к а була
центральною і в письм енницькій д ія ­
льності, і в н ауковій , і в гром адській .
Хоч у способах реалізац ії укр аїн сько ї
держ авотворчої проблеми він був не
завж ди послідовним . К уліш споді­
вався все-таки на м ож ливість збере­
ж ення національної своєрідності У к ­
раїни в умовах мирного сп івж и ття
україн ц ів і росіян. Т ак, у вір ш і «Ста-
рорус — малорус до нової, В еликої
Русі» він малю є утопічну картин у та ­
кої гармонії: «Вкупі з вам и в вольнім
храм і заспіваєм », «Топімо ж у Д ніпрі
ненависть братню дику, спорудимо
втрьох одну ім п ерію в ел и ку » . Т а
Ем ський у каз 1876 року позбавив
К уліш а цих ілю зій.
Збірка «Хуторна поезія» — нещ ад­
не викриття російського ш овінізм у.