Письменник, перекладач, фольк­
лорист, поет «справжнього таланту»
(М. Драгоманов) упродовж короткої,
але плідної літературної діяльності
виявив себе послідовним і сумлінним
трудівником на літературній ниві,
«обік Шевченка найвизначніший в
українськім письменстві XIX ст.»
(І. Франко), свідомо відмовившися
від духовної кар’єри (як найкращий
учень був направлений на навчання
до Петербурзької Духовної академії),
терпить нестатки, навчаючись у Ме-
дико-хірургічній академії, бо батько
відмовився допомагати йому. З при­
воду батькових заборон писати листи
українською мовою відповідав: «. ь
мене був прадід і прапрадід — В0Ни
мені не заказали; не слухає батьк
моєї мови — зато мене і по смерті, мо­
же, послухають штирнадцять мільйо­
нів моїх їдномовців » .
Незважаючи на несприятливі умови
для розвитку української культури
(Валуєвський циркуляр 1863 року)
С. Руданський залишив багату та
різноманітну спадщину, хоч за жит­
тя не вийшла жодна поетова збірка.
У його доробку ліричні твори (ранні
шедеври поета «Ти не моя», «Менеза­
будь!», «Повій, вітре, на Вкраїну»
стали народними піснями), балади,
громадянська лірика (вірш «Гей, би­
ки!» входив до всіх хрестоматій),
співомовки (написав більш як 200
творів), байки, шість історичних по-
ем-хронік, які природно вписуються
у фольклорно-історичну течію ук­
раїнського романтизму.
«Павло Полуботок». Фабульна ос­
нова твору ґрунтується на реальних
фактах біографії гетьмана П. Полу­
ботка, який домагався від Петра І по­
вернення колишніх вільностей, що
викликало лють у російського царя.
Підійнявся на погибель
Мої України…
І всі вольності козацькі хочеш
потопити.
Петро І викликав П. Полуботка Д°
Петербурга, посадив його в тюрму. Де
584
Нова література
0Й і помер. Поет зображ ає гетьмана
„ а т р іо т о м , чия д іял ьн ість була сп р я­
ган а на пробудження національної
свідом ості українського народу. Кон­
цепція образу головного героя спи­
рається на народнопоетичні традиції,
п о е т
вдається до свого улюбленого КО­
ЛОМИЙКОВОГО розміру.