Письменник (поет і прозаїк), педа
гог, журналіст, громадський діяч.
Член полтавської та київської гро
мад, автор підручників «Українські
прописі» (1862), «Арифметика, або
Щотниця» (1863), «Перша грамати
ка, або читання» (1883). О. Конись
кий — палкий оборонець української
культури, відстоював вивчення ук
раїнської мови в школах, виступав за
скасування Валуєвського циркуляра
та Емського указу про заборону
української мови, за що був звину
вачений та ув’язнений 1885 року на
16 місяців.
Стаття О. Кониського «Українсь
кий націоналізм» (1875), у якій фак
тично вперше зроблено спробу дати
теоретичне обґрунтування українсь
кого націоналізму й висловлено
міркування про стан української
нації, культури та мови в умовах
колоніального гніту і тотальної ру
сифікації, як відзначає Н. Скоро
багатько, ще й понині, більше ніж
120 літ лежить в архівах наукових
бібліотек.
587
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Політичне життя України, літера
турний процес, полеміка навколо ук
раїнських національних проблем дава
ли письменнику матеріал для ху
дожньої творчості. Його працьовитість
порівнювали з працьовитістю П. Ку-
ліша й Б. Грінченка. «Таких діячів
надто потрібно буває на світанні на
ціонального життя», — писав С. Єфре-
мов. За життя поета вийшла збірка по
езій «Порвані струни» (Житомир,
1886), куди ввійшли 34 поезії. Друга
збірка під назвою «Вибір поем Олекса
ндра Кониського» вийшла у Львові
1901 року (після смерті письменника).
Сюди увійшло 24 поезії. О. Кониський
написав близько 80 епічних творів
різного ясанру. Це були оповідання, на
риси, образки, новели, спомини, поезії
в прозі, романи, повісті тощо. Най
повніше ідеали Кониського знайшли
втілення у творах з життя інтелігенції.
Повість-хроніка «Семен Жук і його ро
дичі», роман-хроніка «Грішники»,
оповідання «Антін Калина», «Непри
миренна», «Сестра-жалібниця* пройня
ті народно-просвітительськими ідеями.
У повісті «Юрій Горовенко. Хроніка
смутного часу» (1885) створено цікаві
образи колишнього кирило-мефодіїв-
ця Пучки й представника нового по
коління, який самовіддано служить
народові й ненавидить російський дес
потизм. Ці твори І. Франко назвав
«ідеологічними*. Юрій Горовенко є
рупором переконань самого письмен
ника, який тяжко переживав бра^^
рального стрижня, відсутність іде
громадську незрілість сучасни і
Юрій Горовенко спочатку був «бл ІВ’
наміреним» українофілом-культурн°
ком. Але під впливом репресивних
собів (заслання, звільнення зі слу^
заборона давати приватні уроки, сув0
рий поліційний нагляд) його світогл
зазнає кардинальних змін. Письме
ник робить спробу створити позитив
ний тип нової людини, але Юрій Гор0.
венко не зміг реалізувати себе. Він стає
жертвою «смутногочасу».
Основою повістей О. Кониського
служить не інтрига, не сюжетна ситу
ація, а провідна ідея — залежність
людей від згубних обставин.
Заслугою О. Кониського було на
писання біографії Т. Шевченка «Та
рас Шевченко-Грушівський. Хроніка
його життя» (створена в 1898—1901 рр.),
яку високо оцінив І. Франко.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: «Баба в церкві»
Наступна: Юрій Федькович 1834-1888 рр.