Новий довідник: Українська мова. Українська література

Поезія

загрузка...

П ерш і у кр аїн ські твори Ю рія
Ф едьковича — це л ір и ч н і в ір ш і з
жовнірського ж иття. Основні м отиви
— туга за рідною домівкою , біль сер­
ця, розлученого з коханою , ж а л ь за
марно втраченим и рокам и , ж о р с­
токість офіцерства. Весь побут ж о в ­
ніра (солдата) та пригоди військового
ж иття знайш ли відгомін у його коло­
ритних, сумовитих м алю нках: і тугу
за рідним краєм («Д езертир», «Р ек­
рут», «Святий вечір»), і т я ж к у сл у ж ­
бу («В ареш ті»), і участь у б атал іях
(«Товариш і») та см ерть ж о в н яр а
(«Трупарня», «В ц еркві») — усе
оспівав Федькович у м ’як и х та н іж ­
них тонах. О бставини військового
ж иття й психологія відірван ої від
рідної сторони лю дини н авіваю ть
Федьковичеві такі поезії, я к « Р ек­
рут», «Святий вечір».
«Дезертир». Повна трагізм у опо­
відь про те, як відгукнувся ж овнір на
вістку з дому. Замислився він тяж к о ,
прочитавши «писаннячко дрібне­
сеньке» :
Ой, ненечка старенькая
Ми пише водно,
__________________ Нова література
589
ЩНКІ
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
Що там зима тяженькая,
А їй студено:
Нема, нема її кому
Врубати дрівець,
Був їй синок, один в дому —
Цісарський стрілець.
І не витримало синівське серце:
І схопився як поломінь,
Полетів як птах.
А вітер з ним не йде в догін,
Бо годі му так;
Бо він летить до матінки
Старої домів,
Дрівець їй врубатоньки,
Би хатку нагрів.
«Пречиста Діво, радуйся, Маріє».
Поезія, вибудована на контрасті
прекрасної ясної природи і кривди,
яку творять люди людям на цьому
світі.
Заголовні слова католицької мо­
литви «Ave, Maria» повторюються на
початку та в кінці кожної семирядко-
вої строфи і викликають почуття
гіркої іронії.
Ось розстрілюють молодого рекру­
та, он сирота-дитина просить хліба, а
господар нацьковує на неї собак, он
попідтинню жебракує вдовиця-мати
— такі картини супроводжуються
повтором «Ave, Maria». Душа поета-
гуманіста, переповнена страждан­
ням, не може сприймати радощі світу:
Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу… Вшак я маю
Душу,
590
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах тутки ся діє.
У громадянській ліриці Ю. Федь-
ковича відчутні ідеї народного повс­
тання. Опришки, Олекса Довбущ
Лук’ян Кобилиця оспівані в багатьох
творах письменника. Вони в поезії
Федьковича, як Шевченкові гайда­
маки, — не розбійники, а месники за
кривди народні:
Кара тиранам, кара їм, кара,
Що місто пива кров нашу п’ють.
Гостри ніж!
Ріж ката, ріж!
Шевченкові мотиви відгукуються
в поезії Юрія Федьковича, і Кобзарю
присвячено не одну поезію.
Вірш «Нива» є роздумом поета про
поетичну творчість, осмисленням по­
езії Буковини й власного доробку.
У патріотичному дусі автор розро­
бив біблійну притчу про сіяча:
… Зорю свою Буковину,
Як наш Тарас, як мій тато
Научив мене орати:
І віру, любов, надію
Буковинов скрізь посію.
Ідеалістично-романтичними уяв­
леннями сповнене бажання Федько­
вича бачити українську пісню, зокре­
ма власну, натхненну духом «Кобза­
ря», пригорнутою кожним серцем. їй
під силу, вважає він, осушити кри­
ваві сльози народу, гнобленого на
рідній землі, довести світові обдаро*
ваність українців.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.