Новий довідник: Українська мова. Українська література

Михайло Старицький 1840-1904 рр.

загрузка...

Михайло Старицький увійшов в
історію української літерату­
ри як поет, драматург і про­
заїк, перекладач, актор, р еж и ­
сер, антрепренер, активний
громадський діяч.
Михайло Петрович Старицький народився
Мгрудня 1840 року в селі Клішенцях на Полтав­
щині у дворянській дрібнопоміщицькій родині.
Рано зостався сиротою, виховувався в сім’ї Ві­
талія Лисенка — батька майбутнього компо­
зитора Миколи Лисенка. Після закінчення Пол­
тавської гімназії разом з Миколою Лисенком
Уступив до Харківського університету на фізико-
математичний факультет, за два роки по тому
8°ни перейшли на юридичний факультет Київсь­
кого університету.
Формування світоглядних позицій письмен-
Ника відбувалося в 60—70-ті рр. — часи попе­
ремінного розквіту української літератури та
Тимчасових вимушених «антрактів», спричине-
НИх Д’Е|о Валуєвського циркуляра та Емського
Указу,
Непересічний багатогранний талант Стариць-
|’0г° найповнішою мірою виявився в театральній
діяльності: він був організатором і активним
членом Київського літературно-артистичного
товариства. Актор і драматург, Старицький став
керівником першої професійної української тру­
пи, в утримання якої він уклав усі гроші, виручені
за проданий заради цього маєток. Відомий Ми­
хайло Старицький також як талановитий пере­
кладач з російської та європейських мов і вида­
вець (альманах «Рада»).
Помер М. Старицький 27 квітня 1904 року,
похований у Києві.
Усе життя та творча діяльність Михайла Ста-
рицького були підпорядковані розвиткові націо­
нальної культури, піднесенню її на світовий
рівень, розширенню обріїв українського театру.
Поетична творчість. Писати М. Ста­
рицький почав іще в гімназії, та
вперше його твори були надруковані
1865 року. Перші літературні спроби
— оригінальні та перекладні поезії —
критика зустріла доволі суворо. Пое­
тичну творчість Старицький почав
з віршів-романсів, ліричних міні­
атюр, у яких оспівував красу при­
роди, почуттів («Ждання», «На озе­
рі», «В садку»). Проте мотиви відтво­
рення краси природи та інтимних
почуттів людини не стали основними
для його поезії. М. Старицький на­
лежав до того покоління української
інтелігенції, що свою діяльність
розпочало, протидіючи наступам на
українську культуру, заборонам та
утискам рідної мови й літератури.
Унаслідок цього в поезії Старицького
з’явилися громадянські мотиви: роль
митця й мистецтва в житті народу
623
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
(цикл з чотирьох сонетів «Поету»),
боротьба за соціальне та національне
визволення українців («До України»,
* До молоді *). На думку Старицького,
митець повинен усвідомлювати своє
громадянське покликання, бути го­
товим «замість лаврового — терно­
вий вінець узяти на чоло…*. Поет є
захисником скривджених, борцем за
права людини («До Шевченка*).
З-поміж інтимної та пейзажної
лірики справжньою перлиною є вірш
«Виклик», що увійшов до пісенної
скарбниці народу та знаний під
назвою «Ніч яка, Господи, місячна,
зоряна*.
Зростаючи в співочому полтавсько­
му краї, у родині Лисенків, де люби­
ли й шанували українську пісню,
Старицький з дитячих років прилу­
чився до народної пісенної культури.
На перший погляд, складається
враження, що поезія «Виклик» є
літературним переспівом народної
пісні «Сонце низенько, вечір бли­
зенько*, проте це враження лише по­
верхове. «Виклик» є самобутньою,
оригінальною поезією, хоч завдяки
використанню мовно-виражальних
засобів народної пісні, народнопое­
тичної описової манери розповіді,
стильових прийомів наближений до
народної пісні. Саме ця наближе­
ність, спорідненість із народнопісен­
ною творчістю зробили вірш надзви­
чайно популярним.
За жанром поезія «Виклик» — це
романс — лірична пісня про кохання
в основу якої покладено монолог за­
коханого юнака. Особливості ритмо-
мелодіки: музикальність, наспів­
ність поетичного рядка — дали змогу
Миколі Лисенкові покласти цю по­
езію на музику.
Зустріч закоханих, відтворення
глибини любовних переживань по­
кладено в основу вірша. Бідні, «змо­
рені працею», «окрадені долею», про­
те щиро закохані парубок і дівчина
насолоджуються «хвилею кохання».
З народної пісні М. Старицький за­
позичує заспівний пейзаж, який ука­
зує на час, місце та умови зустрічі за­
коханих. Народна пісня найчастіше
подає нам вечірній та нічний пейзажі
(«Місяць на небі, зіроньки сяють…»,
«Сонце низенько, вечір близень­
ко…»). Старицький не відходить від
цієї традиції. Традиційним є й вико­
ристання зменшувально-пестливої
лексики: «ніженьки», «хатинонь­
ка», «лебедонько», «серденька»,
прийому психологічного паралелізму
(почуттям ліричного героя суголос­
ний пейзаж: юнак відчуває жагу ко­
хання — й «листя жагою тремтить»,
«тиха розмова» — «ані шелесне в
гаю» тощо), і народнопоетичних
звернень («коханая», «моя рибонь­
ко», «лебедонько», «вірная»).
Поезія «Виклик», перейнята Ши’
рими та світлими почуттями кохав
624
Нова література
гармонійного єднання з приро­
д о ю , відповідає духові української
0ародн°ї пісні.
Драматургія. У листі до Івана
франка Михайло Старицький зазна­
чав: «Я думаю, що моя сила найбіль­
ша У драмі». Його драматургічна
сдедщина містить близько ЗО п’єс.
Актор і режисер, керівник трупи,
Старицький відчував нагальну по­
требу в оновленні репертуару ук­
раїнського театру, тому й переробляв
малосценічні драми інших авторів.
Почавши з інсценізацій творів Ми­
коли Гоголя (оперета «Різдвяна ніч»,
п’єса «Сорочинський ярмарок»), Ста­
рицький удається до переробок дра­
матичних творів українських драма­
тургів. Так, завдяки його непере­
січному талантові з маловідомої
п’єси Івана Нечуя-Левицького «На
Кожум’яках» постала добре знана
сьогодні комедія «За двома зайцями».
Щоправда, деякі автори, звинуватив­
ши Старицького в плагіаторстві, по­
давали до суду. Судові процеси, що
тривали десятиліттями, виснажува­
ли драматурга фізично та морально й
відібрали в нього не один рік життя.
Серед оригінальних творів найбі­
льшу увагу привертають соціально-
психологічні п’єси «Не судилось»,
«Талан», «Утемряві»; соціально-побу-
това «Ой, не ходи Грицю, та й на ве­
чорниці»; історичні «Богдан Хмельни­
цький», «Маруся Богуславка» тощо.
Драму «Талан» М. Старицький
присвятив Марії Заньковецькій —
видатній акторці, яка високо піднес­
ла українське сценічне мистецтво.
Центральна постать п’єси «Талан*
— акторка Марія Лучицька — і ба­
гатьма рисами, і деталями життя на­
гадує Марію Заньковецьку.
Старицький уперше в українській
літературі порушив тему життя та
творчих буднів українських акторів.
Ця п’єса, як зазначає автор у назві,
«Із побиту малоруських акторів».
Старицький створює глибокий, яск­
равий, повнокровний образ талано­
витої акторки української національ­
ної трупи. Марія Лучицька — чиста,
цілісна натура, надзвичайно вразли­
ва та емоційна. Зазнавши нещасливо­
го кохання, коли «з одчаю мало на
себе рук не зняла», вона знаходить за­
хист і порятунок у театрі. Її гра поло­
нить глядачів, зачаровує душу. На­
магаючись забути про давнє кохання
до Квітки — панича з багатого роду
— вона в театрі бачить своє покли­
кання: «Сім’я — це закуток скритий,
а іскуство веде нас до всесвітнього
храму». Проте підступність, залаш ­
тункові інтриги посередньої акторки
Квятковсько’і та режисера Котенко
заважають їй реалізувати себе пов-
ною мірою, отруюють і без того нелег­
ке акторське ж иття. Квітка, знову
відчувши палке кохання, благає Лу-
чицьку залишити сцену та вийти за
нього заміж. Після тривалих розду­
мів і вагань вона дає волю серцеві,
стає позашлюбною дружиною Квітки
(Лучицька сама відмовляється від
вінчання, не бажаючи зав’язувати
коханому світ). Нерівний шлюб викли­
кає осуд респектабельного панського
середовища. Квітці відмовляють у
посаді, зневажають; його мати, гада­
ючи, що саме акторка зламала Квітці
життя й кар’єру, переслідує та цькує
Марію. Коханий Антось теж дуже
змінився: він намагається уникати її,
весь час проводячи на полюванні.
Лучицька знаходить у собі сили
знову вийти на сцену. Повернення до
театру приносить акторці ще гучні­
ший успіх, проте навіть визнання й
талант не можуть захистити її від
інтриг. Зневажена любов, виснажли­
ва робота підточують її здоров’я та
сили. Скандал, улаштований Квят-
ковською — колишньою вихованкою
Лучицької, — спричинює важку хво­
робу. Остання сцена драми — апо­
феоз актриси. Любов друзів, щире
співчуття, турбота оточують її в день
іменин. Від Квітки приходить звіст­
ка, що він кохає її й має незабаром
приїхати. Та все запізно. Лучицька
помирає.
Пейзаж у п’єсі співзвучний душев­
ному настрою героїні. Сцени освід­
чення Квітки в коханні відбуваються
навесні, коли природа розквітає й
буяє. Такою ж квітучою, радісною
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА______________
видається й майбутня доля акторки
Розлучення К вітки й Лучицької
відбувається восени. Тікаю чи від
нього, Марія говорить: «Туча, няню
не така жорстока, як люде: буря пор­
ве все, та хоч серце не займе. Грім од­
разу уб’є, та катувати не буде… А тут
катують і не докатовую ть…».
Не випадково велика акторка поми­
рає навесні, коли знову все прокида­
ється до життя та квітне. Смерть Лучи­
цької — це загибель молодості, кра­
си, таланту, душевної сили й доброти.
У соціально-психологічній драмі
«Талан» М. Старицький порушує
ряд актуальних мистецьких і мо­
рально-етичних проблем. Насампе­
ред він визначає роль і місце творчої
інтелігенції в ж иттті нації. Лучиць­
ка, Жалівницький, Лемішка — як
найкращі представники творчої
еліти — «у праці худож ній… повинні
людям служити, цілком себе оддава­
ти миру, громаді».
Проза. Михайло Старицький-про-
заїк увійшов у літературу як автор
історичних романів і повістей. Він
писав про героїчне минуле українсь­
кого народу, про його боротьбу и
незалежність російською мовою з
прагненням донести до широкої
читацької публіки (я к правило,
російськомовної) славну історію Ук‘
раїнського народу.
Найвизначнішим твором Стариць
кого як прозаїка є трилогія «Богда
626
Нова література
Хмельницький». П одії, відтворені в
т илогії, охоплюють період з 1638 по
1654 рік-
Сергій Єфремов закидає Стариць-
кому, Щ° в й °го ТВ0Рах «сценічність
переважає й забиває суто літературну
сторону». Проте багатогранна твор­
чість Старицького сприяла розвит­
кові української літератури, театру
та культури в цілому. Письменник
створив багато слів-неологізмів, як і
сьогодні є широковживаними. «Мрія»,
«байдужість», «чарівливий», «пест­
ливий» — словотвори М ихайла Ста­
рицького, як і увійш ли до активної
лексики українського народу.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.