І. Франко писав прозові твори май­
же все своє життя, крім останніх
восьми років. За цей час створено по­
над 100 оповідань і 10 повістей та ро­
манів. Тематика прозових творів
охоплює всі верстви українського
суспільства тих часів: селянство
(«Ліси і пасовиська», «Челядь», «Ве­
ликий шум»), інтелігенцію («Ма-
ніпулянтка», «Для домашнього
вогнища», «Основи суспільності»,
«Перехресні стежки»), людей соціа­
льного «дна» («На дні», «До світла»,
«Панталаха»), розкриває історичне
минуле українського народу («Захар
Беркут»), показує життя дітей і
школи («Отець-гуморист», «Борис
Граб», «Олівець», «Малий Мирон»),
робітників («Ріпник», «Задля праз-
634
ника», «Вівчар», «На роботі», <,ца_ вернений грішник») та інш і. В основу творів покладено здебіль­ шого життєві спостереження пись­ менника. Проза для І. Ф ранка стала і творчою лабораторією, і політичною трибуною, і можливістю висловити свої міркування щодо поліпшення становища народу. На думку критиків, І. Франко в га­ лузі прози був новатором. Як і в поезії, він розширив тематику ук­ раїнської прози, урізноманітнив фор­ ми розповіді, увів нові жанри, погли­ бив систему художніх засобів, зокре­ ма порівняння. Сила прози І. Франка — у її автобіографічності, живо- трепетності, в «оперативному» реагу­ ванні на «болячки» тодішнього суспільства.