І. Франко писав прозові твори май
же все своє життя, крім останніх
восьми років. За цей час створено по
над 100 оповідань і 10 повістей та ро
манів. Тематика прозових творів
охоплює всі верстви українського
суспільства тих часів: селянство
(«Ліси і пасовиська», «Челядь», «Ве
ликий шум»), інтелігенцію («Ма-
ніпулянтка», «Для домашнього
вогнища», «Основи суспільності»,
«Перехресні стежки»), людей соціа
льного «дна» («На дні», «До світла»,
«Панталаха»), розкриває історичне
минуле українського народу («Захар
Беркут»), показує життя дітей і
школи («Отець-гуморист», «Борис
Граб», «Олівець», «Малий Мирон»),
робітників («Ріпник», «Задля праз-
634
ника», «Вівчар», «На роботі», <,ца_
вернений грішник») та інш і.
В основу творів покладено здебіль
шого життєві спостереження пись
менника. Проза для І. Ф ранка стала і
творчою лабораторією, і політичною
трибуною, і можливістю висловити
свої міркування щодо поліпшення
становища народу.
На думку критиків, І. Франко в га
лузі прози був новатором. Як і в
поезії, він розширив тематику ук
раїнської прози, урізноманітнив фор
ми розповіді, увів нові жанри, погли
бив систему художніх засобів, зокре
ма порівняння. Сила прози І. Франка
— у її автобіографічності, живо-
трепетності, в «оперативному» реагу
ванні на «болячки» тодішнього
суспільства.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: «Мойсей»
Наступна: «Перехресні стежки»