Професійний театр 20-30-х рр.
XX ст. розвивався за двома напря­
мами, які умовно можна окреслити
як «психологічний» та «експери­
ментальний». «Психологічний»
мимоволі асоціювався з театром
імені І. Франка, керованим Гнатом
Юрою, а «експериментальний» — з
театром «Березіль», який очолював
Лесь Курбас.
Лесь Курбас намагався
створити так званий «театр дії»,
який, на відміну від «психологічно­
го» театру, спирався на активну по­
зицію глядача. Це мав бути театр, що
втілює на сцені найскладніші твори з
усесвітньої драматичної творчості.
Крім того, Л. Курбас намагався пере­
дати засобами театрального мистец­
тва трагізм нового життя та націона­
льні прагнення українського народу.
Період 20-30-х рр. XX ст. харак­
теризувався наявністю надзвичайно
гострих дискусій у сфері драматургії,
що мали не так естетичний, як
політичний характер.
Отже, драматургія черпала дуже
багато з драматичної творчості Лесі
Українки, Володимира Винничен-
ка, Олександра Олеся, вона також
брала чимало від театру українсько­
го модерну та західноєвропейських
новітніх театральних тенденцій. Її
представляє творчість Миколи Кулі-
ша, Івана Дніпровського, Якова Ма­
монтова, Дмитра Бедзика.
Найяскравішою постаттю епохи
можна вважати Миколу Кулі-
ш а (1892-1937), який увійшов у іс­
торію літератури як найвидатніший
драматург-новатор, основоположник
новітньої драматургії. Його творчий
шлях позначено численними драма­
тичними шедеврами («Патетична со­
ната», «Народний Малахій», «Мина
Мазало», «Маклена Граса»). Саме
715
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
Куліш виступив проти засилля мало*
художньої та ідейно збідненої п’єси-
агітки, яку продукували тогочасні
драматурги. Творчість митця стала
новаторською та багатоплановою.
Тематика його творів надзвичайно
різноманітна. Драматургові вдалося
створити непересічну драму про ук­
раїнське село «97», у якій уперше
на повен голос прозвучала тема голо­
ду в пореволюційній Україні й опо­
середковано названо його винуват­
ців. Трагікомедію «Мина Мазайло»
побудовано на мандрівному сюжеті,
вона описує життя українського
міщанина, який свято вірить, що
зміна прізвища принесе йому омрія­
не щастя. Категорії національного й
загальнолюдського переосмислено в
«Народному Малахії» та «Патетич­
ній сонаті*. Постають у трагічному
протистоянні одвічні протиборні
сили — Людина та Суспільство
(п’єса «Маклена Граса»).