Зразок того, якою має бути ук­
раїнська жінка, Зона — блиску-
717
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
чий приклад того, як багато мо­
ж е дати н а ц ії ж інка.
Олена Звичайна
Народилася Олена Іванівна Шовгенів (у шлю­
бі — Теліга) 21 липня 1907 року в Петербурзі,
її батько родом з українського містечка
Слов’янська, талановита й високо інтелігентна
людина, спеціаліст у галузі гідротехніки, в Ук­
раїні обіймав посаду міністра УНР, а в еміграції
був ректором Подебрадської академії.
У 1917 році сім’я переїхала до Києва.
Навчалася майбутня письменниця в гімназії Ду-
чинської, 1924 року її сім’я перебралася до По-
дебрад у Чехословаччині. Через рік Олена скла­
ла іспит на атестат зрілості.
Восени 1925 року вступила на історично-
філологічний відділ Українського педагогічного
інституту в Празі. Одружилася з Михайлом
Телігою, старшиною української армії. Почала
працювати в літературі. Переїхала до Варшави.
Була моделлю в жіночому ательє, учителькою в
українській школі. Після зустрічі з Олегом Оль-
жичем вступила в ОУН і працювала в культурно-
освітній референтурі.
22 вересня 1941 року Олена Теліга з чо­
ловіком прибула до Рівного, потім переїхала до
Києва. Очолила Спілку письменників, стала ре­
дагувати тижневик «Литаври».
9 лютого 1942 року О. Телігу разом з іншими
письменниками гестапівці заарештували в при­
міщенні Спілки письменників.
Олену Телігу та її чоловіка Михайла роз­
стріляли в Бабиному Яру. Точна дата смерті
невідома: між 13 та 21 лютого 1942 р.
За життя Олени Теліги не побачи­
ла світ жодна поетична збірка. Літе­
ратурна спадщина поетеси невелика.
Та про талант судять не за кількістю
написаного…
Лірика Олени Теліги особлива. Го­
ловна героїня — жінка, спроможна
любити лицаря й воїна, захисника й
героя. Вона може благотворно впли­
вати на коханого, надихаючи його на
подвиги, спрямовувати до мети, зали­
шаючись вірною подругою, коханою
а не просто соратницею в боротьбі.
Про це йдеться у вірші «Мужчинам».
Лірична героїня — слабка, чуйна
жінка, по-дитячому вразлива:
А я поцілунком теплим
М’яким, мов дитячий сміх,
Згашу полум’яне пекло
В очах і думках твоїх.
(«Відповідь»)
Лірична героїня — не лише «дама
серця». Вона й дружина, і рідна земля,
і сила, і ідея. У неї немає кількох ці­
лей, вагань, вона має переконаність:
Ти в тінь не йди. Тривай
в пекучій грі.
В сліпуче сяйво
не лякайсь дивиться —
Лише по спеці гряне
жданий грім
І з хмар сковзне —
багнетом — блискавиця.
(«Усе — лише не це! Не ці
спокійні дні!»)
Вона навіть зможе неминучу
смерть гідно сприйняти, бо це те, що
дається один раз у житті:
І що це буде зустріч, — чин,
екстазе?
Чи дотик смерті на одну хвилину?
718
Нова літ ерат уро
душа дозріє, сповниться відразу
Подвійним смаком — меду
і полину.
(«Неповторне свято»)
Провідна т ем а лірики Олени Телі-
гИ — кохання. У вірші «Літо» інтим­
не почуття переростає в любов до
всього живого, до самого життя:
В сотах меду золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить!
Деякі критики намагаються порів­
няти доробок Олени Теліги з твор­
чістю Лесі Українки. Слово Олени
Теліги — зброя, слово її — криця.
Інші ж твердять, що Олену Телігу так
не підносили б, якби не було ге­
роїчного життя й легендарної смерті.
Та справедливим є твердження, що
«життя і смерть митця хоч і впли­
вають на оцінку його творчості, кри­
терієм таланту все-таки не можуть
бути. Не всім героям дано мистецьке
світобачення, не до всіх приходить
муза» (О. Слоньовська).