Дар правдивого спостережен
ня життя, уміння заражати чи
тача настроями, тримати його
увагу напруженою протягом
всього оповідання — станов
лять невід’ємну властивість
творчості В. Підмогиольного.
Юрій Клен
Народився Валер’ян Петрович Підмогильний
2 лютого 1901 року в селянській родині під Ка
теринославом. Після церковнопарафіяльної
школи він зміг закінчити лише реальне училище,
а потім через матеріальну скруту, голодні
1921—1922 рр. вчився уривками (на перших кур
сах математичного та юридичного факультетів
Катеринославського університету), учителював,
пізніше — працював уже в столичних видавницт
вах, слухаючи побіжно лекції а Інституті народ
ного господарства.
У 1934 році Валер’яна Підмогильного у зв’яз
ку із сфабрикованим процесом заарештовано.
Після страшних тортур у березні 1935 року на
закритому судовому засіданні, без свідків і захис
ників, розглядалася справа № 0024. В. Підмо
ги льному пролягла дорога на українську Голго
фу двадцятого століття — Соловки, дорога, що
не мала вороття…
Його творче життя тривало п’ятнадцять років.
Зовсім молодим, тридцятичотирилітнім, він був
силоміць вирваний з літературного процесу й
узагалі ізольований від суспільного оточення.
Залишилося кілька збірок оповідань, повістей,
два романи й чимала бібліотека перекладів з
французької класики.
Талановитий майстер художнього
заглиблення в підсвідомість особис
тості, Валер’ян Підмогильний уві
йшов у літературу досить впевнено.
Дев’ятнадцятилітній автор своєї пер
шої в житті збірки оповідань зухвало
назвав її «Твори. Том І* (Катерино
слав, 1920). А вже через рік і справді
світ побачила перша книжка.
УКРА НСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Не випадково письменник бере
епіграфом до свого найвідомішого
твору — роману «Місто* — слова з
Талмуду: «Шість прикмет має люди
на: трьома подібна вона на тварину, а
трьома на янгола…». Одразу, може, й
сам того ще не усвідомивши, він узяв
приціл на зоряну вершину творчості
— пізнання психіки особистості.
В. Підмогильного не дуже цікав
лять сюжетні проблеми, тож, на пер
ший погляд, створюється враження,
що автор довільно обирає тематику.
В одному оповіданні йшлося про
скаліченого робітника — вуличного
жебрака, озлобленого на всіх у місті
(«Старець*), в іншому — про гімна
зиста, котрий розчарувався в житті й
пристав до повстанців, щоб хоч би у
чомусь виявити себе («Гайдамака»),
ще в іншому — про студента, який
вирішив з’ясувати поняття соціа
лізму, та не зміг прочитати жодної
брошури, бо раптом закохався («На
селі»).
Загальне й особисте, інстинкти й
нав’язувана суспільством норма, су
перечка розуму й серця — це першо
рядні проблеми творчості молодого
прозаїка. Оповідання, написані на
початку 20-х рр., — «Собака», «В
епідемічному бараці», «Проблема
хліба* (збірка «Військовий літун»)
— це відчуття людського принижен
ня перед «проблемою хліба», коли
студентові-філософу доводиться ду
мати про перевагу борщу над пізнан
ням учення Канта.
Коли простежити головні мотиви
творчості В. Підмогильного 20-х рр.,
неважко помітити, що магістраль
ною лінією всього його літературного
доробку є болючі теми, заявлені в то
гочасній літературі: людина і рево
люція, проблема стосунків міста і се
ла, взаємин суспільних класів.
Цілеспрямовано ця тематика окрес
лилася в ранній повісті Підмо
гильного «Остап Шаптала» (1921),
де герой, виходець із села, працюючи
в місті, відчуває себе чужим і ка
рається моральною провиною перед
тими, хто дав можливість йому вийти
«в люди», стати «кимсь» у житті.
Письменник продовжить розповідь
про те, як прагнула селянська молодь
здобути колись недосяжну науку, у
своєму найвидатнішому творі — ро
мані «Місто» (1928).
За сюжетом Степан Радченко —
активний сільський юнак — при
їздить до Києва, маючи на меті всту
пити до вищого навчального закладу.
Герой мріє в майбутньому повернути
ся зі здобутими знаннями на село,
для того, щоб засобами прогресу ви
вести його з багатовікової темряви.
Тож на початку твору бажання Сте
пана досить благородні.
Проте місто виявляється не просто
скупченням великої кількості лю
дей, що чужі одне одному. Одночасно
750
це й велика сила, здатна змінювати
внутрішній світ людини, підлашто-
вувати її думки, бажання, переко
нання відповідно до обставин, що
складаються.
Столиця, яка видалася такою нез
розумілою й чужою, спочатку заворо
жує юнака, потім захоплює в коло
літературного життя, він починає пи
сати, стає письменником і полишає
навчання.
На початку твору Степан усвідом
лено прагне завоювати місто, підко
рити його собі, своєму світосприй
няттю. Згодом він поступово починає
жити за законами міста, і думки про
повернення додому остаточно зника
ють. Проте, хай і підсвідомо, Радчен-
ко розуміє, що став у столиці переко
типолем, яке відніс вітер життя від
свого коріння, але так нікуди й не
прибив. Місто не дало Степанові най
головнішого — душевної гармонії,
спокою, а без цього, на думку пись
менника, людина не виконає голов
ного призначення в житті — не стане
Щасливою.
Роман визначаємо як твір психо
логічний. Образ Степана Радченка
аж ніяк не однозначний. Підмогиль-
ний знову й знову роздумує над фено
меном людського буття, над тими
неймовірними суперечностями, що
терзають кожну особистість, над са
мою природою існування індивіда в
оточенні собі подібних. Автор не ро
бить оповідь підкреслено простою,
адже й саме буття на землі не має та
кої простоти.
Це все вочевидь було наслідком
глибокого пізнання європейської
літератури, зокрема безпосереднього
впливу романів «Батько Горіо»
Бальзака, «Любий друг» Мопассана,
«Кандід» Вольтера, які на той час пе
рекладав В. Підмогильний.
У романі «Невеличка драма» (1930)
виразно зазвучала тема внутрішньо
го світу людини і його несумісності із
зовнішнім середовищем, яка розгля
дається через «вічну» колізію: сто
сунки чоловіка і жінки, різних за
своїм світобаченням. На тлі суспіль
них конфліктів постає людина, її
внутрішній світ, розглядаються різні
характери. Письменника цікавить,
які духовні цінності стануть рушієм
суспільного поступу.
У центрі «Невеличкої драми» —
нещаслива любовна історія простої
діловодки Марти Висоцької та про
фесора біохімії Юрія Славенка. Мар
та, як і герой «Міста» Степан Радчен
ко, приїхала до Києва, щоб розпоча
ти нове життя. Доля згаданих героїв
складається по-різному: Степан де
градує поступово, сам того не підозрю
ючи, Марту ж місто розчавило відра
зу й повністю.
Назва твору глибоко символічна:
людина є лише піщинкою на тлі
Всесвіту з його неосяжною глобаль-
________________________ Нова література
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
«Куліш досконало знав і від
чував український світ, його
дух і найглибші традиції. А вже
щодо України сучасної, то
ліпшого знавця, ніж Микола
Куліш, мабуть, не було серед
письменників».
ною величчю, а тому особисті трагедії
видаються непомітними, мізерними,
« невеличкими *.
Образ Марти у творі уособлює ук
раїнську духовність, тож у місті ге
роїня почувається чужорідним ті
лом, не вписується у сформоване ко
ло міщан — сусідів, співробітників.
Водночас вона є сильною, сформова
ною особистістю, бо береться власни
ми силами вирішити свою долю.
Проте автор не ідеалізує свою ге
роїню. Мрії та фантазії затулили для
неї істинну сутність її обранця —
раціональної людини Юрія Словен
ка, який покинув Марту та одружив
ся з професорською донькою. Прави
ла гри диктує жорстоке місто. Марта
залишається на роздоріжжі, перед
вибором — зберегти чистоту душі від
зазіхань зовнішнього світу чи стати
♦ як усі*. Як істинний психолог,
відповідь на це питання Підмогиль-
ний передоручає читачеві…
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Юрій Яновський 1902-1954 рр.
Наступна: Микола Куліш 1892-1937 рр.