Новий довідник: Українська мова. Українська література

Валер’ян Підмогильний 1901-1937 рр.

загрузка...

Дар правдивого спостережен­
ня життя, уміння заражати чи­
тача настроями, тримати його
увагу напруженою протягом
всього оповідання — станов­
лять невід’ємну властивість
творчості В. Підмогиольного.
Юрій Клен
Народився Валер’ян Петрович Підмогильний
2 лютого 1901 року в селянській родині під Ка­
теринославом. Після церковнопарафіяльної
школи він зміг закінчити лише реальне училище,
а потім через матеріальну скруту, голодні
1921—1922 рр. вчився уривками (на перших кур­
сах математичного та юридичного факультетів
Катеринославського університету), учителював,
пізніше — працював уже в столичних видавницт­
вах, слухаючи побіжно лекції а Інституті народ­
ного господарства.
У 1934 році Валер’яна Підмогильного у зв’яз­
ку із сфабрикованим процесом заарештовано.
Після страшних тортур у березні 1935 року на
закритому судовому засіданні, без свідків і захис­
ників, розглядалася справа № 0024. В. Підмо­
ги льному пролягла дорога на українську Голго­
фу двадцятого століття — Соловки, дорога, що
не мала вороття…
Його творче життя тривало п’ятнадцять років.
Зовсім молодим, тридцятичотирилітнім, він був
силоміць вирваний з літературного процесу й
узагалі ізольований від суспільного оточення.
Залишилося кілька збірок оповідань, повістей,
два романи й чимала бібліотека перекладів з
французької класики.
Талановитий майстер художнього
заглиблення в підсвідомість особис­
тості, Валер’ян Підмогильний уві­
йшов у літературу досить впевнено.
Дев’ятнадцятилітній автор своєї пер­
шої в житті збірки оповідань зухвало
назвав її «Твори. Том І* (Катерино­
слав, 1920). А вже через рік і справді
світ побачила перша книжка.
УКРА НСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Не випадково письменник бере
епіграфом до свого найвідомішого
твору — роману «Місто* — слова з
Талмуду: «Шість прикмет має люди­
на: трьома подібна вона на тварину, а
трьома на янгола…». Одразу, може, й
сам того ще не усвідомивши, він узяв
приціл на зоряну вершину творчості
— пізнання психіки особистості.
В. Підмогильного не дуже цікав­
лять сюжетні проблеми, тож, на пер­
ший погляд, створюється враження,
що автор довільно обирає тематику.
В одному оповіданні йшлося про
скаліченого робітника — вуличного
жебрака, озлобленого на всіх у місті
(«Старець*), в іншому — про гімна­
зиста, котрий розчарувався в житті й
пристав до повстанців, щоб хоч би у
чомусь виявити себе («Гайдамака»),
ще в іншому — про студента, який
вирішив з’ясувати поняття соціа­
лізму, та не зміг прочитати жодної
брошури, бо раптом закохався («На
селі»).
Загальне й особисте, інстинкти й
нав’язувана суспільством норма, су­
перечка розуму й серця — це першо­
рядні проблеми творчості молодого
прозаїка. Оповідання, написані на
початку 20-х рр., — «Собака», «В
епідемічному бараці», «Проблема
хліба* (збірка «Військовий літун»)
— це відчуття людського принижен­
ня перед «проблемою хліба», коли
студентові-філософу доводиться ду­
мати про перевагу борщу над пізнан­
ням учення Канта.
Коли простежити головні мотиви
творчості В. Підмогильного 20-х рр.,
неважко помітити, що магістраль­
ною лінією всього його літературного
доробку є болючі теми, заявлені в то­
гочасній літературі: людина і рево­
люція, проблема стосунків міста і се­
ла, взаємин суспільних класів.
Цілеспрямовано ця тематика окрес­
лилася в ранній повісті Підмо­
гильного «Остап Шаптала» (1921),
де герой, виходець із села, працюючи
в місті, відчуває себе чужим і ка­
рається моральною провиною перед
тими, хто дав можливість йому вийти
«в люди», стати «кимсь» у житті.
Письменник продовжить розповідь
про те, як прагнула селянська молодь
здобути колись недосяжну науку, у
своєму найвидатнішому творі — ро­
мані «Місто» (1928).
За сюжетом Степан Радченко —
активний сільський юнак — при­
їздить до Києва, маючи на меті всту­
пити до вищого навчального закладу.
Герой мріє в майбутньому повернути­
ся зі здобутими знаннями на село,
для того, щоб засобами прогресу ви­
вести його з багатовікової темряви.
Тож на початку твору бажання Сте­
пана досить благородні.
Проте місто виявляється не просто
скупченням великої кількості лю­
дей, що чужі одне одному. Одночасно
750
це й велика сила, здатна змінювати
внутрішній світ людини, підлашто-
вувати її думки, бажання, переко­
нання відповідно до обставин, що
складаються.
Столиця, яка видалася такою нез­
розумілою й чужою, спочатку заворо­
жує юнака, потім захоплює в коло
літературного життя, він починає пи­
сати, стає письменником і полишає
навчання.
На початку твору Степан усвідом­
лено прагне завоювати місто, підко­
рити його собі, своєму світосприй­
няттю. Згодом він поступово починає
жити за законами міста, і думки про
повернення додому остаточно зника­
ють. Проте, хай і підсвідомо, Радчен-
ко розуміє, що став у столиці переко­
типолем, яке відніс вітер життя від
свого коріння, але так нікуди й не
прибив. Місто не дало Степанові най­
головнішого — душевної гармонії,
спокою, а без цього, на думку пись­
менника, людина не виконає голов­
ного призначення в житті — не стане
Щасливою.
Роман визначаємо як твір психо­
логічний. Образ Степана Радченка
аж ніяк не однозначний. Підмогиль-
ний знову й знову роздумує над фено­
меном людського буття, над тими
неймовірними суперечностями, що
терзають кожну особистість, над са­
мою природою існування індивіда в
оточенні собі подібних. Автор не ро­
бить оповідь підкреслено простою,
адже й саме буття на землі не має та­
кої простоти.
Це все вочевидь було наслідком
глибокого пізнання європейської
літератури, зокрема безпосереднього
впливу романів «Батько Горіо»
Бальзака, «Любий друг» Мопассана,
«Кандід» Вольтера, які на той час пе­
рекладав В. Підмогильний.
У романі «Невеличка драма» (1930)
виразно зазвучала тема внутрішньо­
го світу людини і його несумісності із
зовнішнім середовищем, яка розгля­
дається через «вічну» колізію: сто­
сунки чоловіка і жінки, різних за
своїм світобаченням. На тлі суспіль­
них конфліктів постає людина, її
внутрішній світ, розглядаються різні
характери. Письменника цікавить,
які духовні цінності стануть рушієм
суспільного поступу.
У центрі «Невеличкої драми» —
нещаслива любовна історія простої
діловодки Марти Висоцької та про­
фесора біохімії Юрія Славенка. Мар­
та, як і герой «Міста» Степан Радчен­
ко, приїхала до Києва, щоб розпоча­
ти нове життя. Доля згаданих героїв
складається по-різному: Степан де­
градує поступово, сам того не підозрю­
ючи, Марту ж місто розчавило відра­
зу й повністю.
Назва твору глибоко символічна:
людина є лише піщинкою на тлі
Всесвіту з його неосяжною глобаль-
________________________ Нова література
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
«Куліш досконало знав і від­
чував український світ, його
дух і найглибші традиції. А вже
щодо України сучасної, то
ліпшого знавця, ніж Микола
Куліш, мабуть, не було серед
письменників».
ною величчю, а тому особисті трагедії
видаються непомітними, мізерними,
« невеличкими *.
Образ Марти у творі уособлює ук­
раїнську духовність, тож у місті ге­
роїня почувається чужорідним ті­
лом, не вписується у сформоване ко­
ло міщан — сусідів, співробітників.
Водночас вона є сильною, сформова­
ною особистістю, бо береться власни­
ми силами вирішити свою долю.
Проте автор не ідеалізує свою ге­
роїню. Мрії та фантазії затулили для
неї істинну сутність її обранця —
раціональної людини Юрія Словен­
ка, який покинув Марту та одружив­
ся з професорською донькою. Прави­
ла гри диктує жорстоке місто. Марта
залишається на роздоріжжі, перед
вибором — зберегти чистоту душі від
зазіхань зовнішнього світу чи стати
♦ як усі*. Як істинний психолог,
відповідь на це питання Підмогиль-
ний передоручає читачеві…

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.