Народився у селі Шилівці на Пол­
тавщині. Навчався у ремісничому
училищі, згодом — служба на флоті.
Вищу освіту здобув на філологічно­
му факультеті Харківського універ­
ситету. Перша книжка — «За­
в’язь» (1966). Згодом з ’являються
збірки оповідань «Деревій» (1968),
«Коріння» (1976), повісті «Климко»,
«Вогник далеко в степу».
У своїй творчості письменник
сповідує два визначальних принципи
мистецтва — любов і правду. Його но­
вели позбавлені дешевої романтики,
адже все, що відбувається на землі,
не має штучних прикрас, красивос-
тей, воно красиве від природи. Саме
тому іноді суперечливі, «непра­
вильні» твердження автора звучать
як єдино вірогідні, такі, за якими
стоїть справжня, вічна правда.
Оповідання «Три зозулі з покло­
ном» — один з вершинних творів
письменника. Твір має автобіо­
графічну основу — батька Григора
Тютюнника жорстока доля, без вини
винуватого, провела в сорокарічному
віці по сибірських степах. Так
провідним мотивом стає не заслання
героя, а кохання.
У творі зображений любовний три­
кутник: кохання сусідки Марфи до
одруженого чоловіка М ихайла, який
щасливий у шлюбі зі своєю Сонею.
Чистота почуттів героїв сягає вершин
народної моралі. Водночас це тонкі
чуття й переживання людей, які не
пояснити приземленими бажаннями:
пристрастю, ревнощами, заздроща­
ми тощо.
І Соня, і Марфа самовіддано коха­
ють Михайла, але з повагою став­
ляться до почуттів одна одної. Справ­
жнім випробуванням для них стає
заслання коханого, з якого він так і
не повернувся в рідне село, додому.
Марфа перша чує прихід листів з
далекого Сибіру, для неї є щастям
____________________ Нова література
783
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
просто потримати звісточку від коха­
ного у своїх руках.
Останній лист Михайла з «Сибіру
неісходимого* розкриває весь тра­
гізм ситуації, що переорала долі цих
трьох людей: «Я чую щодня, що десь
тут коло мене ходить Марфина душа
нещасна*. Загублена доля, нездій­
сненне щастя.
Але оповідь ведеться від імені
вже дорослого сина Михайла і Софії,
який осмислює долю батька: «Чому
вони не одружилися, отак один одно­
го чуючи?
— Тоді не було б тебе… — шумить
велика «татовасосна».
Таким чином, автор стверджує, що
поняттям «правильно — неправиль­
но*, «чорне — біле», «добре — лихе»
немає місця на землі, адже сам світ
теж аж ніяк не однозначний.