Новий довідник: Українська мова. Українська література

Тропи (художні засоби)

загрузка...

Анафора (від грецького anaphora,
буквально — винесення нагору) —
стилістична фігура, яка утворюється
повтором слів або словосполучень на
початку суміжних мовних одиниць.
Наприклад, у поемі М. Рильського
«Слово про рідну матір» кожна нова
строфа починається піднесеним і
урочистим:
Благословен той день і час…
Благословенна ти в віках…
Благословенні ви, сліди…
Антитеза (від грецького antithesis
— протиставлення) — стилістична
фігура, яка утворюється зіставлен­
ням слів або словосполучень, проти­
лежних за змістом. Антитеза часто
трапляється в прислів’ях та приказ­
ках, афоризмах: «Ситий голодному
не вірить», «Праця чоловіка годує, а
лінь марнує».
У мужички — руки чорні,
В пані — рученька тендітна.
Леся Українка.
У KPA ЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
Гіпербола (від грецького hyperbole
— перебільшення) — зворот, у якому
ознаки описуваного предмета подано
в надмірно перебільшеному вигляді з
метою привернути до них увагу чи­
тача. В основі гіперболи лежить еле­
мент певної абсурдності, різкого про­
тиставлення здоровому глузду або
суспільному досвідові.
Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи.
Л. Костенко.
Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ лиш приходить
подібне кохання.
В. Сосюра.
Евфемізм (від грецького euphemis-
mos, від eu —добре і phemi — говорю) —
милозвучне слово або вираз, ужиті для
заміни непристойних, небажаних, за­
боронених. Має давнє міфологічне
коріння, коли не дозволялося назива­
ти певний тотем, речі або явища тощо.
Наприклад: помер — пішов з життя,
смерть — біла з косою, чорт — нечис­
тий, стара людина — літня людина.
Епітет (від грецького epitheton оз­
начення або прізьвисько) — такий
мовно-поетичний засіб, який шля­
хом художнього переосмислення на­
дає означуваним словам особливої
художньої забарвленості й наповне­
ності. Іншими словами епітет — це
особливе художнє означення.
Мріють крилами з туману
Лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани
Зорі сургучеві.
В. Симоненко.
Іронія (від грецького еігопеіа, бук­
вально — удаване незнання) — ху­
дожній троп, який виражає глузли­
во-критичне ставлення митця д0
предмета зображення. Це насмішка
замаскована зовнішньою благоприс­
тойною формою.
Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
Т. Шевченко.
Метафора (від грецького metapho-
га — перенесення) — один з основних
тропів поетичного мовлення. В мета­
форі певні слова та словосполучення
розкривають сутність одних явищ та
предметів через інші за схожістю чи
контрастністю. Причому вона не мо­
же бути порівнянням:
Осінній вечір морозом дихав.
В. Симоненко.
Сахається розгублена душа,
Почувши раптом тихі кроки
щастя.
Л. Костенко.
Метонімія (від грецького meto-
путіа — перейменування) ~~
різновид тропа, близького до метафо­
ри, у якому переноситься значення
слів з певних явищ та предметів на
інші за суміжністю. Та метонімія, на
відміну від метафори, може замінити
часткове на ціле або навпаки.
Літературознавство
Ти довго Шекспіра перекладав сьо­
годні (Є. Маланюк ).
Хай мовчать Америки й Росії
Коли я з тобою говорю.
В. Симоненко.
Оксиморон (від грецького oxy­
moron — дотепна нісенітниця, до­
тепно-безглузде) — різновид тропа,
що полягає у сполученні різко конт­
растних, протилежних за значенням
слів, унаслідок чого утворюється но­
ва смислова якість, несподіваний
експресивний ефект (крижаний во­
гонь, світла пітьма, назад у майбут­
нє, ходячий труп, страшенно весе­
лий). Наприклад:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Леся Українка.
Перифраз (від грецького periphra­
sis — описовий вираз) — заміна пря­
мого найменування предмета непря­
мим його означенням, по даним у
формі описового словесного звороту.
Перифразом можуть бути як дові­
льні, так і фразеологічні сполучення
слів: чорне золото — вугілля, птах
миру — голуб, тримати язик за зуба­
ми — мовчати.
Порівняння — троп, який пояснює
один предмет через інший, подібний
до нього (часто за допомогою єдналь­
них сполучників: як, мов, немов, на­
че, буцім, ніби та ін.)
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов
копиці сіна.
В. Симоненко.
Риторичне питання — питання,
порушене не для того, щоб отримати
відповідь, а з метою узагальнення
очевидної думки.
Хто може випити Дніпро,
Хто властен виплескати море,
Хто наше злото-серебро
Плугами кривди переоре?
М. Рильський.
Синекдоха (від грецького Synek­
doche — співвіднесення) — різновид
метонімії, заснований на кількісно­
му зіставленні предметів та явищ
(уживання однини в значенні множи­
ни і навпаки, визначеного числа
замість невизначеного, видового по­
няття замість родового).
Кругом Січі Запорожця Москаль
облягає (Народна пісня).
Троп (від грецького tropos — спосіб
вираження, зворот, образ) — слово,
уживане в переносному значенні для
характеристики будь-якого явища
за допомогою вторинних смислових
значень.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.