Тропи (художні засоби)

Анафора (від грецького anaphora,
буквально — винесення нагору) —
стилістична фігура, яка утворюється
повтором слів або словосполучень на
початку суміжних мовних одиниць.
Наприклад, у поемі М. Рильського
«Слово про рідну матір» кожна нова
строфа починається піднесеним і
урочистим:
Благословен той день і час…
Благословенна ти в віках…
Благословенні ви, сліди…
Антитеза (від грецького antithesis
— протиставлення) — стилістична
фігура, яка утворюється зіставлен­
ням слів або словосполучень, проти­
лежних за змістом. Антитеза часто
трапляється в прислів’ях та приказ­
ках, афоризмах: «Ситий голодному
не вірить», «Праця чоловіка годує, а
лінь марнує».
У мужички — руки чорні,
В пані — рученька тендітна.
Леся Українка.
У KPA ЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
Гіпербола (від грецького hyperbole
— перебільшення) — зворот, у якому
ознаки описуваного предмета подано
в надмірно перебільшеному вигляді з
метою привернути до них увагу чи­
тача. В основі гіперболи лежить еле­
мент певної абсурдності, різкого про­
тиставлення здоровому глузду або
суспільному досвідові.
Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи.
Л. Костенко.
Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ лиш приходить
подібне кохання.
В. Сосюра.
Евфемізм (від грецького euphemis-
mos, від eu —добре і phemi — говорю) —
милозвучне слово або вираз, ужиті для
заміни непристойних, небажаних, за­
боронених. Має давнє міфологічне
коріння, коли не дозволялося назива­
ти певний тотем, речі або явища тощо.
Наприклад: помер — пішов з життя,
смерть — біла з косою, чорт — нечис­
тий, стара людина — літня людина.
Епітет (від грецького epitheton оз­
начення або прізьвисько) — такий
мовно-поетичний засіб, який шля­
хом художнього переосмислення на­
дає означуваним словам особливої
художньої забарвленості й наповне­
ності. Іншими словами епітет — це
особливе художнє означення.
Мріють крилами з туману
Лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани
Зорі сургучеві.
В. Симоненко.
Іронія (від грецького еігопеіа, бук­
вально — удаване незнання) — ху­
дожній троп, який виражає глузли­
во-критичне ставлення митця д0
предмета зображення. Це насмішка
замаскована зовнішньою благоприс­
тойною формою.
Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
Т. Шевченко.
Метафора (від грецького metapho-
га — перенесення) — один з основних
тропів поетичного мовлення. В мета­
форі певні слова та словосполучення
розкривають сутність одних явищ та
предметів через інші за схожістю чи
контрастністю. Причому вона не мо­
же бути порівнянням:
Осінній вечір морозом дихав.
В. Симоненко.
Сахається розгублена душа,
Почувши раптом тихі кроки
щастя.
Л. Костенко.
Метонімія (від грецького meto-
путіа — перейменування) ~~
різновид тропа, близького до метафо­
ри, у якому переноситься значення