М. П. Кочерган Загальне мовознавство

Типологія знаків

загрузка...

Існує декілька класифікацій знаків. Найвідоміші
серед них — класифікація за типом відношень між
матеріальною формою знака і позначуваним
об’єктом та класифікація з погляду фізичної природи. За
першою класифікацією всі знаки поділяють на зна-
ки-індекси, знаки-копії, знаки-сигнали і знаки-сим-
воли.
Знаки-індекси (знаки-прикмети і знаки-симптоми) —
знаки, пов’язані з позначуваними предметами, як дії зі
своїми причинами. Наприклад, дим як знак вогню (без
вогню диму не буває), низькі чорні хмари як знак
дощу, висока температура у людини як знак хвороби,
дзенькіт скла як знак розбитого посуду тощо. Правда,
кваліфікувати симптоми як знаки немає достатніх
підстав, бо вони не відповідають наведеному вище
визначенню знака. Причинові відношення не є заміною
одного предмета іншим.
Знаки-копГі — відтворення, репродукції, подібні на
позначувані предмети. їх ще називають іконічними
знаками. До них належать сліди лап тварин,
фотографії, зліпки, відбитки тощо.
Знаки-сигнали — знаки, які потребують певних дій,
реакцій. Наприклад, звук сирени як знак повітряної
тривоги, ракета як знак атаки, свисток як знак дозволу
ввести м’яч у гру, дзвінок як знак початку чи
закінчення заняття тощо. Знаки-сигнали завжди
прив’язані до ситуації. Через ситуативну обмеженість сигналів
деякі вчені (Е. М. Ахунзянов та ін.) не кваліфікують
їх як знаки.
Знаки-символи — знаки, які використовують для
передачі (визначення) абстрактного змісту. Вони, як
правило, характеризуються відсутністю природного
зв’язку з позначуваними об’єктами. Наприклад,
тризуб і синьо-жовтий прапор як символ України, п’ять
кілець як символ олімпійських ігор, голуб як символ
миру, маска як символ театру. До знаків-символів
належить хімічна, географічна та математична
символіка. Тут названі символи, що є міжнародними. Ще
багатшими й різноманітнішими бувають
специфічно-національні символи — символіка кольорів, квітів, дерев,
птахів, взагалі тварин тощо. Наприклад, такі
українські символи, як калина, явір, верба, червона рута,
едельвейс, гарбуз, чайка тощо.
Знаки-індекси і знаки-копії вмотивовані і не є
умовними. Це природні знаки. Вони не мають
комунікативної функції, а виконують
пізнавально-прагматичну функцію.
Знаки-сигнали і знаки-символи — штучні, умовні
знаки. Це знаки спілкування. Вони мають
відправника та адресата (отримувача) і виконують
комунікативно-прагматичну функцію.
Знак-індекс і знак-копія можуть стати знаком-
сигналом чи знаком-символом, коли відправник і
отримувач домовляться про їх значення. Так, звичайно,
дим є симптомом, наслідком вогню, але в часи
козаччини дим, що йшов від підпаленої на вишках соломи,
сигналізував про набіг ворога. Солома чи сіно самі по
собі нічого не означають, однак вони можуть стати
комунікативними знаками, що засвідчує одна з
українських пісень Закарпаття, де дівчина говорить коханому:
«Як буде солома, не йди: старі дома, а як буде сіно, то
приходи сміло». Отже, справжні знаки
характеризуються умовністю, конвенціональністю.
Наведену класифікацію, яка є дещо доповненою
австрійським психологом К. Бюлером класифікацією
Ч. Пірса, розглядають і як функціональну. Симптоми —
знаки, які виконують експресивну функцію і виражають
«внутрішню суть» відправника. Сигнали виконують апе-
лятивну функцію, оскільки звернені до сприймача,
поведінка якого ними скеровується (опергщіональні знаки).
Символи мають репрезентативну функцію, оскільки
орієнтуються на предмети й матеріальний зміст.
Польський мовознавець А. Шафф запропонував
класифікацію, за якою всі знаки поділяють на природні
й штучні. Штучні розпадаються на несловесні і
словесні, в несловесних виокремлюються сигнали і замінники,
а в замінниках — іконічні знаки та знаки-символи.

загрузка...

Справжні знаки, на думку вченого, жодної іншої
цінності не мають і поза знаковою функцією не існують.
Цікавою є бінарна класифікація знаків, що
спирається на їх функцію і структуру, польського
мовознавця Т. Мілевського.

На думку Мілевського, ця класифікація передає й
історію (послідовні етапи) виникнення знаків [Мі1е\узкі
1972: 20].
З погляду фізичної природи, або, іншими словами,
за способом сприйняття їх людиною знаки поділяють
на 5 видів: 1) акустичні (слухові,
вокально-інструментальні); 2) оптичні (зорові); 3) дотикові (брайлівський
алфавіт для сліпих); 4) нюхові (запах етилмеркапта-
ну як застережливий знак для шахтарів); 5) смакові
(існують вони більш теоретично, ніж практично; як
приклад можна навести те, що на українському
Поліссі подача гостям киселю є сигналом закінчення
гостини, через що цю страву тут називають кисіль-
розганяй; подібний факт зареєстрований на Курщині,
де подача на стіл каші означає закінчення весілля; цю
кашу називають каша-разгонница, вигоняйло, вьігонял-
ка, разгоняй1).
Найважливіші для людини слухові (акустичні) та
зорові (оптичні) знаки залежно від способу їх творення
поділяють на 4 підвиди (субкоди): 1) зоровий
скороминучий (мімічна мова глухонімих); 2) зоровий
тривалий (письмо); 3) вокально-слуховий (усне мовлення);
4) інструментально-слуховий (мова бубнів, що
поширена серед деяких африканських племен). Це різновиди
одного й того ж коду — мови.
Чому, маючи в своєму розпорядженні 4 субкоди,
людина зупинилася на вокально-слуховому? На це
запитання дуже влучно відповідає одна із
скандинавських саг, яка розповідає про «науковий» диспут між
мудрецем-богословом і однооким вікінгом. Цей
диспут відбувся у формі жестів і проходив так. Богослов
показав один палець, на що одноокий вікінг відповів,
показавши два пальці. Богослов показав три пальці,
після чого вікінг показав кулак. Тоді богослов з’їв
вишню і виплюнув кісточку. Вікінг знайшов у своїй
кишені аґрус і з’їв його. Тут богослов визнав себе
переможеним.
— Чому? — здивувалися члени журі.
— А тому, — відповів богослов, — що цей одноокий
вікінг — справжня криниця мудрості.
— Про що ви сперечалися? — запитали члени журі.
^ив. про це: Ларина Л. И. Терминология свадебного обряда
куреного региона в зтнолингвистическом аспекте: Дис. … канд. фи-
лол. наук. — Курск, 1990. — С. 172. 174
Теорія мови
— Я показав один палець, вказавши тим, що Бог у
світі один. Він же заперечив двома пальцями, що крім
Бога-отця є ще Бог-син. Я тоді показав три пальці,
маючи на увазі те, що якщо бути точним, то є ще й Дух
Святий, але він виявився і тут на висоті: показавши
кулак, влучно відповів, що все одно трійця єдина. Я
відчув, що перемогти його в богослов’ї не зможу і
змінив тему диспуту. З’ївши вишню, я сказав, що життя
солодке. Але й тут він відповів мені дуже влучно:
з’ївши аґрус, він ствердив, що треба жити навіть тоді, коли
життя й кисленьке.
— Чи про це ви сперечалися? — запитали члени
журі в одноокого вікінга.
— Я й не думав з ним сперечатися на богословські
теми. Цей зухвалець показав, що в мене одне око. Я
йому відповів, що моє одне око варте його двох. Він
далі вів своє: у мене й у нього разом три ока. Після
того я сказав, що таких нахаб, як він, треба вчити не
науковими суперечками, а кулаком. Тоді він став
погрожувати, що з’їсть мене і кістки мої виплюне, на що
я йому відповів, що з’їм його з кісточками.
Отже, зоровий скороминучий субкод допускає
неоднозначність інтерпретації повідомлення. Тільки звукова
людська мова дає можливість максимально чітко
висловити думку і точно, адекватно її сприйняти. На цю
перевагу звукової мови вказував М. В. Ломоносов,
доповнивши, що спілкування жестами можливе тільки на
близькій відстані й тільки в світлий час доби: «темнота
великим бьіла б помешательством такому разговору».

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.