Як будь-яка система, мовна система базується на
відношеннях. Відношення між мовними одиницями
бувають парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні.
Парадигматичні відношення — відношення вибору, асоціації, що
грунтуються на подібності й відмінності позначувальних і позначу-
ваних одиниць мови.
Так, парадигматичними у фонетиці є відношення між
дзвінкими і глухими, м’якими і твердими звуками; в
граматиці — між відмінковими формами слів, формами
дієвідмінювання, між різними типами речень тощо; в лекси-
ко-семантичній системі — це синонімічні, антонімічні,
гіпонімічні, конверсивні та інші відношення.
Парадигматичні відношення називають вертикальними, оскільки
будь-яку парадигму можна записати в стовпчик,
вертикально (наприклад, відмінкову парадигму іменника
чи іншої частини мови, лексико-семантичну групу тощо).
Синтагматичні відношення — відношення одиниць, розташованих
лінійно; це здатність мовних елементів поєднуватися.
Синтагматичні відношення називають
горизонтальними, оскільки вони завжди реалізуються між одиницями,
які розташовуються одна за одною. Так, фонеми
поєднуються не як-небудь, а вибірково. В українській мові на
початку слова нема такого звукосполучення, як цст.
Синтагматичними зв’язками спричинені такі фонетичні
явища, як асиміляція, дисиміляція, сингармонізм,
акомодація, гаплологія тощо. У словотворі синтагматичні
відношення виявляються в тому, що існує певна закономірність
у поєднанні морфем. Так, в українській мові віддієслівні
назви особи-діяча утворюються за допомогою суфіксів
-тель, -ар, -ач, -ник, -ій тощо, однак кожна з дієслівних
основ вибирає тільки якийсь один з цих суфіксів:

…

У синтаксисі кожної мови також існують певні
синтагматичні особливості. Зокрема, в латинській та
багатьох романських і германських мовах існує зворот
ассизаііуиз сит іпйпіііуо (див. нім.: ІсН заН іНп йигсН
йіе 8іга(іе £екеп, що дослівно перекладається «Я бачив
його по вулиці йти»), якого зовсім не фіксують
слов’янські мови. Пор. ще північноросійські звороти на зразок
вода пить, трава косить тощо.
У лексиці синтагматичні відношення також
виявляються у вибірковій сполучуваності. Є слова з
одиничною сполучуваністю (див. укр. згайнувати (час),
розтринькати (гроші), витріщити (очі), скалити
(зуби), вудити (рибу), рос. закадичний (друг), убористий
(почерк), подножний (корм), трескучий (мороз), испус-
тить (дух), грецкий (орех), перочинний (нож).
Лексична синтагматика також є специфічною для кожної
мови. Пор. англ. Ьгошп (еуез, Ьооіз, Наіг, Ногзе) і укр.
коричневі черевики, але карі очі, каштанове волосся,
карий, гнідий, каро-гнідий кінь; англ.: Ьгоіип Ьгеай і укр.
чорний хліб.
Ієрархічні відношення — відношення структурно простіших
одиниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми,
лексеми до речення.
Якщо парадигматичні й синтагматичні відношення
охоплюють мовні одиниці однакового ступеня
складності (одного рівня) — фонема + фонема, морфема +
морфема, слово + слово тощо, то ієрархічні
відношення об’єднують одиниці різних ступенів складності.
Протиставлення парадигматичних і
синтагматичних відношень, з одного боку, та ієрархічних, з
іншого, відображає особливу властивість мовної системи —
її різнорівневий, гетерогенний характер, що вже
стосується будови мови, її структури.