М. П. Кочерган Загальне мовознавство

Епідигматичні відношення

загрузка...

Парадигматичні та синтагматичні відношення
пронизують усі рівні мови і є універсальними, тобто
властивими всім мовам світу. Дехто вважає, що на
відміну від усіх інших рівнів мови, яким притаманні тіль-
ки ці два аспекти, лексична система має ще третій
вимір — епідигматику, без урахування якого
неможливо ґрунтовно і вичерпно охарактеризувати
семантику слова. Оскільки слово має форму і зміст, то й
асоціативні його зв’язки є двосторонніми: з одного
боку, існують асоціативні зв’язки з формально
близькими словами, з іншого — з близькими значеннями.
Епідигматичні відношення — асоціативно-дериваційні зв’язки між
словами за формою і за змістом.
Асоціативно-дериваційні зв’язки за формою
можна проілюструвати таким прикладом: слово земля у
значенні «ґрунт» асоціюється з такими
словоформами, як земелька, земляний, землистий, земельний,
землекоп, землероб, землевласник, землеволодіння,
землемір тощо, тоді як земля у значенні «суша»
асоціюється з такими формами, як земний, наземний, підземний,
земноводний, а земля у значенні «планета» — з
формами земляни, навколоземний, приземлитися,
приземлення тощо.
Асоціативно-дериваційні зв’язки за змістом мають
місце тоді, коли переносне значення слова семантично
не мотивується прямим. Так, слово чорнити має
значення «ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь»,
яке пов’язане з його основним значенням «робити що-
небудь чорним» чисто асоціативно.
Асоціативно-дериваційні відношення особливо помітні тоді, коли
переносне значення «вступає в конфлікт» з прямим. Так,
скажімо, слово ремісник має основне значення
«особа, яка володіє певним ремеслом і виготовляє на
продаж та на замовлення певні вироби» і переносне «той,
хто працює шаблонно, без творчої ініціативи,
натхнення». Основне і переносне значення тут не мають
спільних сем. Переносне значення в цьому разі має
суто асоціативну природу (між цими двома
значеннями існують стійкі асоціації), бо ремісник не
обов’язково позбавлений ініціативи і не завжди працює
шаблонно, без натхнення, що засвідчує хоча б така фраза,
як високе ремесло.
Непоодинокі випадки, коли подібні асоціації
можуть охопити цілі лексико-семантичні поля. Так,
наприклад, уся лексика на означення температури
виключно на асоціативній основі стала обслуговувати
лексико-семантичне поле почуттів (гаряче серце,
холодні стосунки, полум’я кохання, жар серця, душа палає;
серце гаряче, мов жар; гарячий поцілунок, холодний
прийом тощо). Завдяки стійким асоціаціям
розвиваються регулярні типи змін лексичного значення слів
у багатьох мовах, як то маємо у випадку
метонімічних перенесень значень: вмістилище і те, що в ньому
наявне (випив одну чашку), матеріал і виріб з нього
(ходить у шовку), населений пункт і його населення
(все село вийшло на зустріч), дія і її результат
(зупинка трамвая), форма і зміст (цікава книжка), ціле
і частина (стадо зі ста голів), автор і його твори
(читати Шевченка) та ін.
Про те, що асоціативно-дериваційні зв’язки
відіграють у мові суттєву роль, свідчать випадки хибної
етимології та оказіонального переосмислення і
«переінакшування» слів. Наприклад: укр. кочка зору, при-
хватизація, домокради; рос. видно птицу по помету,
сослить, головокрушение, гувернянька, метеролухи, кле-
ветон, верояции, спинжак, гульвар, купиратив, копитал,
опупеть, дерьмократия тощо.
Асоціативні процеси смислового зближення можуть
закріпитися в мові. Так, слово смиренний, яке колись
писалось як смиренний, етимологічно пов’язане зі
словом сьм*ьрити «зменшити, стримати, вгамувати,
придушити», за народною етимологією зблизилося з мир, що
і закріплено в його написанні. Рос. свидетель
походить від вї>д\ти «відати, знати»; сучасне написання
в корені и з’явилося під впливом зближення зі
словом видеть (пор. польськ. зшіайек, чеське зоесіек, сло-
вацьк. зоесіок, сербохорв. св}едок). Асоціативне
зближення слів може призвести до помітних зрушень у
семантиці одного з них. Як засвідчує етимологія
слова одержимий, воно спочатку мало значення
«біснуватий; хворий, у якого вселився злий дух».
Під впливом дієслів держати, одержати воно стало
вживатися в значенні «який перебуває в полоні
якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті; який до
самозабуття чимось захоплений, закоханий у якусь
справу».
Дослідження асоціативних зв’язків і відношень
між словами важливі для характеристики розвитку
лексики. Так, при творенні нових слів у сучасних
слов’янських мовах із різних способів вибирається
той, який забезпечує або найвищу мотивованість
нового слова, або повну немотивованість, щоб не було
асоціацій, які призводять до спотворення змісту. Са-
ме цим вимогам відповідають складні найменування
(генна інженерія, рідкий кристал, маятникова
міграція, трудовий семестр, масова культура) і
запозичення (пейджер, комп’ютер, брокер, ваучер, інвестор, плеєр,
шоумен, хіт, електорат, рейтинг, імпічмент,
консенсус, спікер, саміт та ін.).
Отже, лексико-семантична система специфічна
порівняно з фонологічною і граматичною, що
пояснюється її безпосереднім зв’язком з об’єктивною дійсністю.
Вона відкрита (весь час поповнюється новими
елементами) і найбільш динамічна. На противагу
фонологічній системі, яку нерідко називають диференційним
рівнем мови, лексико-семантична система є синтезом
основних смислових елементів та їх зв’язків і може
бути названою синтезу вальним, інтегральним рівнем.

загрузка...

 

Запитання. Завдання
1. У чому специфіка системності лексики?
2. Як виявляються системні відношення лексичного рівня в
паради гматиці?
3. У яких співвідношеннях перебувають парадигматичний і
синтагматичний аспекти лексико-семантичної системи?
4. Чи є вагомі підстави окремо виділяти епідигматичний аспекту
лексико-семантичній системі?

 

Література
Основна
Семчинський С. В. Загальне мовознавство. — К., 1996. — С. 98—151.
Общее язьїкознание / Под обід. ред. А. Е. Супруна. — Минск, 1983. —
С. 176—215.
Общее язьїкознание: Внугренняя структура язьїка / Отв. ред. Б. А. Се-
ребренников. — М., 1972. — С. 394—455.
Додаткова
Плотников Б. А. Основьі семасиологии. — Минск, 1984.
Васильєв Л. М. Современная лингвистическая семантика. — М., 1990.
Уфимцева А. А. Лексическое значение. — М., 1986.
Никитин М. В. Основьі лингвистической теории значення. — М., 1988.
Апресян Ю. Д. Лексическая семантика: Синонимические средства
язьїка. — М., 1974.
Попова 3. Д., Стернин И. А. Лексическая система язьїка. — Воронеж,
1984.
Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. —
К., 1988.
Денисова С. П. Типологія категорій лексичної семантики. — К., 1996.
Тараненко А. А. Язьїковая семантика в ее динамических аспектах (ос-
новньїе семантические процессьі). — К., 1989.
Шмелев Д. Н. Проблемьі семантического анализа лексики. — М., 1973.
Кубрякова Е. С. Актуальньїе проблемьі современной семантики. — М.,
1984.
Вежбицкая А. Язьїк. Культура. Познание. — М., 1996.
Гак В. Г. Сопоставительная лексикология. — М., 1977.
Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. — М., 1978.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.