Мова і культура

Культура — сукупність досягнень суспільства в
галузі освіти, науки, мистецтва та в інших сферах
духовного життя. Мова і культура взаємопов’язані.
Загальновизнаним є твердження, що культурні процеси
впливають на мову, а мова на культуру.
Складним є питання впливу мови на культуру.
Е. Сепір зазначав: «Не можу я визнати і справжньої
причинної залежності між культурою і мовою.
Культуру можна визначити як те, що суспільство робить і
думає. Мова є те, як думають. Важко визначити, яких
особливих причинних залежностей між відібраним
інвентарем досвіду (культура як ціннісний вибір
суспільства) і тим особливим прийомом, за
допомогою якого суспільство виражає різний свій досвід,
можна очікувати [...]. Зрозуміло, що зміст мови
нерозривно пов’язаний з культурою [...]. Мова у своїй
лексиці більш-менш точно відображає культуру, якої
не обслуговує; цілком справедливим є і те, що історія
мови й історія культури розвиваються паралельно»
[Сепир 1934: 171—172]. Отже, впевнено можна
стверджувати лише те, що культура визначає план змісту
знакової системи мови. У семантиці мови
відображаються загальні, універсальні компоненти
загальнолюдської культури і своєрідність культури
конкретного народу.
Відмінності мов, зумовлені своєрідністю культури,
зводяться:
1) до відмінностей у лексиці й фразеології. У
кожній мові наявна безеквівалентна лексика, до якої
належать слова, що позначають специфічні явища
культури і не мають однослівного перекладу на іншу мову.
При перекладі вони передаються описово або
запозичуються. Запозичені безеквівалентні слова називають
екзотизмами. Так, слова стерлінг, біг-бен, шилінг,
крикет пов’язані з англійською матеріальною і духовною
культурою, конклав, сентимо, спагеті, тарантела — з
італійською, песо, конквістадор, тореадор, корида,
болеро — з іспанською, ковбой, рейнджерси, авеню, барбі — з
американською, сарафан, щі, боярин, балалайка, ямщик —
з російською, кишлак, арик, дехканин, кобуз, домбра — з
середньоазіатською, сакура, гейша, ікебана, саке,
кімоно — з японською і т. д. До української безеквівален-
тної лексики відносять такі слова, як чумак, гривня,
рушник, галушки, вареники, борщ, бандура, кобзар,
коломийка, гопак, вечорниці, тризуб. Як правило, безеквіва-
лентна лексика в кожній мові становить не більше 6—
7% від загальної кількості активно вживаних слів, а
фразеологія майже вся ідіоматична;
2) до відмінностей у лексичних фонах слів з
тотожним денотативним значенням. Такі слова можуть мати
різні конотації (емоційні й оцінні відтінки), а також
різні асоціативні зв’язки. Зрідка ці відмінності
зумовлені відмінностями і в самих реаліях, як, наприклад,
укр. хата і рос. изба (різна форма, оздоблення тощо),
укр. призьба і рос. завалинка, укр. личаки і рос. лап-
ти. Часто спостерігається розбіжність у символічних
значеннях. Так, зокрема, укр. лебідь і рос. лебедь
символізують дівчину, однак укр. лебідь символізує ще
жінку, молодицю, а інколи й батька; укр. зозуля і рос. ку-