Описовий метод

Найдавнішим і найпоширенішим основним
мовознавчим методом є описовий.
Описовий метод — планомірна інвентаризація одиниць мови і
пояснення особливостей їх будови та функціонування на певному
(даному) етапі розвитку мови, тобто в синхронії.
В описовому методі розрізняють такі послідовні
етапи: 1) виділення одиниць аналізу (фонем, морфем,
лексем, конструкцій тощо); 2) членування виділених
одиниць (вторинна сегментація): поділ речення на
словосполучення, словосполучення на словоформи,
словоформи на морфеми, морфеми на фонеми, фонеми
на диференційні ознаки; 3) класифікація й
інтерпретація виділених одиниць.
Описовий метод використовує прийоми зовнішньої
та внутрішньої інтерпретації. Прийоми зовнішньої
інтерпретації бувають двох видів: а) за зв’язком з
позамовними явищами (соціологічні, логіко-психоло-
гічні, артикуляційно-акустичні); б) за зв’язком з
іншими мовними одиницями (прийоми міжрівневої
інтерпретації).
Соціологічні прийоми застосовують при
нормативно-стилістичному й історичному вивченні мови, при
дослідженні словникового складу тощо. До
соціологічних належить прийом «слів і речей», запропонований
Г. Шухардтом і Р. Мерінгером, згідно з яким історію
слова вивчають разом з історією позначуваної словом
речі; прийом тематичних груп, тобто груп слів,
пов’язаних спільною темою (назви певних груп рослин, назви
птахів, назви одягу, назви взуття, назви погодних
явищ, часових понять, почуттів тощо); прийом
стильового аналізу (стилістична характеристика
словникового складу мови та засобів художнього твору).
Логіко-психологічні прийоми застосовують у
дослідженні зв’язку змісту мовних одиниць і категорій з
одиницями мислення (співвіднесеність слова і
поняття, речення і судження; різні типи значень і мовних
категорій; актуальне членування речення, глибинна
семантична структура речення та ін.).
Артикуляційно-акустичні прийоми мають місце
при вивченні звуків у аспекті фізіологічному
(артикуляція — місце і спосіб творення звуків) і фізичному
(участь голосу і шуму, тембр, тон тощо).
Прийоми міжрівневої інтерпретації полягають у
тому, що одиниці одного рівня використовують як
засіб лінгвістичного аналізу одиниць іншого рівня. У
міжрівневому аналізі властивості досліджуваного
явища розглядають з погляду суміжного рівня. Це
відкриває нові особливості явищ, які розглядають, і
допомагає встановити міжрівневі зв’язки. Наприклад,
синтаксис вивчають з погляду морфологічного
вираження.
Прийоми внутрішньої інтерпретації — це різні
способи вивчення мовних явищ на основі їх
системних парадигматичних і синтагматичних зв’язків,
тобто, як висловлювався Ф. де Соссюр, вивчення мови в
самій собі і для себе самої. Парадигматична
методика охоплює опозиційний прийом (на основі
зіставлення і протиставлення мовних одиниць
встановлюються їх диференціині ознаки, а на основі спільності й
відмінності одиниці об’єднуються в різні
парадигматичні групи). Парадигматична методика
доповнюється синтагматичною, тобто вивченням


Loading...