М. П. Кочерган Загальне мовознавство

Компонентний аналіз

Для дослідження змістового аспекту значеннєвих
одиниць мови найефективнішим є компонентний аналіз.
Компонентний аналіз — система прийомів лінгвістичного
вивчення значень слів, суть якої полягає в розщепленні значення слова
на складові компоненти, які називають семами, семантичними
множниками і, зрідка, маркерами.
За цими ознаками (компонентами) лексичні
одиниці різняться між собою або об’єднуються. Виділення в
лексичній одиниці складових елементів здійснюється
шляхом зіставлення її з іншими одиницями, які
мають з нею семантичну спільність.
Зокрема, всі терміни спорідненості описують за
допомогою трьох компонентів: стать (Ч — чоловіча, Ж —
жіноча), характер спорідненості (П — пряма, Н —
непряма), покоління (умовно виділимо п’ять поколінь і
позначимо їх відповідно цифрами: 1 — покоління, від
якого ведуть відрахунок, я і представники мого
покоління, 2 — покоління батьків, 3 — покоління дідів, -2 —
покоління дітей, -3 — покоління онуків). Відповідно
слова спорідненості в термінах компонентного аналізу
будуть описані так:
батько — ЧП2
мати — ЖП2
дідусь —ЧПЗ
сестра —ЖН1
син — ЧП-2
внучка — ЖП-3
дядько — ЧН2
тітка — ЖН2
племінник —ЧН-2 і т. д.
Основи компонентного аналізу заклали В. Потьє та
А. Греймас. Поштовхом для його виникнення
послужила розроблена М. С. Трубецьким методика опози-
тивного аналізу у фонології, за якою шляхом
протиставлення фонем виділялись їх ознаки. Згодом цю
методику застосував Р. О. Якобсон у граматиці при описі
відмінкових значень. Перенесена на вивчення
лексичної семантики, ця методика отримала назву
компонентного аналізу, що цілком обґрунтовано, оскільки на
лексико-семантичному рівні компонентний аналіз
суттєво відрізняється від подібного аналізу у фонології:
тут кількість диференційних ознак значно більша і во-
ни неоднорідні за ступенем узагальнення (що більш
узагальнені ознаки, то менше їх число, що конкретніші
семантичні ознаки, то більше їх число).
Перші спроби компонентного аналізу було зроблено
на предметно-логічній основі, що з лінгвістичного
погляду не зовсім коректно. Останнім часом усе
більшого поширення набув компонентний аналіз на суто
лінгвістичній основі — парадигматичній і
синтагматичній (дистрибутивній).
Для компонентного аналізу важливим є
встановлення не тільки сем, а й їх структурної організації, тобто
місця і ваги кожної семи в компонентній (семній)
структурі значення, оскільки простий перелік сем не
дає вичерпного уявлення про смисловий зміст
значення слова, який залежить також від структурної
організації сем, їх способу групування, тобто від місця кожної
семи в структурі значення, від векторних відношень
між ними тощо. Структурна організація компонентів у
значенні слова визначається на основі синтактичних
властивостей слова (сполучуваності), які є
синтагматичними експонентами сем, а вага сем у компонентній
структурі значення — частотністю слів, які
сполучаються з аналізованим словом і є експлікантами певних
сем. Тому нині компонентний аналіз застосовується не в
чистому вигляді, а в поєднанні з
дистрибутивно-статистичним. У дослідженні семантичних ознак конкретних,
логічно зіставлюваних слів невеликих (особливо,
закритих) лексико-семантичних груп (терміни спорідненості,
види транспорту, темпоральна, метеорологічна лексика,
дієслова переміщення тощо) доцільним є
використання компонентного аналізу опозитивного (бінарного)
типу, а у вивченні синонімічних і абстрактних слів
ефективнішим є компонентний аналіз, поєднаний з
дистрибутивно-статистичним.
Компонентний аналіз вигідно відрізняється від інших
способів опису семантики слова, оскільки він може бути
представлений у вигляді таблиць, де по вертикалі
розташовуються аналізовані слова, а по горизонталі — назви
семантичних ознак. На перетині слів і ознак
ставиться +, якщо ознака наявна, або —, якщо ознаки в
значенні слова немає. Проілюструємо це на деяких дієсловах
зі значенням переміщення (див. таблицю).
Оскільки число компонентів є значно меншим від
числа значень слів, то опис лексичних значень за
допомогою компонентного аналізу є економним, компакт-
ним і зручним. Необмежену кількість словесних
значень можна описати і систематизувати у вигляді
обмеженого числа тих самих компонентів.
Не всі семи за своєю природою і функціями є
однаковими. Розрізняють такі види сем: класема, архісе-
ма, диференційна, інтегральна, ймовірнісна
(потенційна), граду альна (їх кількісна і якісна характеристика
в різних лінгвістичних джерелах не збігається) семи.
Класема — найбільш узагальнена за змістом сема,
що відповідає значенню частин мови (предметність,
ознака, дія тощо). її ще називають категоріальною
се мою. Лрхісема — сема, спільна для певного лек-
сико-семантичного поля чи тематичної групи (час,
погода, переміщення, почуття тощо). Диференційна
сема — сема, за якою розрізняють значення (дифе-
ренційною семою для йти і бігти є інтенсивність, для
йти і ходити — односпрямованість/різноспрямова-
ність). Інтегральна сема — сема, спільна для двох
чи більше значень (так, їхати, ходити, бігти мають
інтегральну сему ‘місце переміщення — земля’, бігти
і летіти — ‘односпрямованість’; інтегральною
завжди є архісема). Ймовірнісна, або потенційна сема —
сема, яка не характеризує предмет чи взагалі поняття,
позначене аналізованим словом, а може виявлятися в
певних ситуаціях. Так, психолінгвістичний
експеримент показав, що слово начальник асоціюється з
такими ознаками, як «товстий», «злий», «нервовий»,
професор — «в окулярах», «старий», «розумний», студент —
«веселий», «компанійський». Слово собака, як свідчать
певні вирази, має потенційну сему «погане ставлення
до неї» (собачий холод, собаче життя), слово осел
асоціюється з тупістю (дурний як осел і зослити).
Зрозуміло, що не кожен начальник товстий чи злий,
не кожен професор старий і ходить в окулярах, не ко-
жен студент компанійський, далеко не до кожного
собаки погано ставляться (переважно буває навпаки) і
ніби немає підстав уважати осла тупою твариною, як
змію — розумною, однак такі семи в названих словах
приховані й інколи дають про себе знати.
Градуальна сема — сема, яка не представляє якоїсь
нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї
самої ознаки, що є і в інших близьких за значенням
словах. Так, скажімо, слова літеплий, теплий, жаркий,
гарячий протиставлені між собою градуальною семою:
різняться ступенем вияву ознаки тепла.
Методика компонентного аналізу передбачає не
тільки розщеплення значень на складники, а й їх
синтез.
Компонентний аналіз застосовують не лише в
теоретичних дослідженнях лексичної семантики. Він
широко використовується в лексикографії. Новий тип
тлумачних словників, де значення слів тлумачаться в
термінах семного (компонентного) аналізу, вигідно
відрізняється від традиційних адекватною, об’єктивною і
вичерпною семантизацією. У дотеперішніх тлумачних
словниках траплялися випадки тлумачення одного
невідомого через інше невідоме (на зразок лінгвістика —
мовознавство). У словниках, укладених на основі
компонентного аналізу, кожне значення слова буде
тлумачитися як сума його сем. Першою спробою створення
такого словника є «Частотний словник семантичних
множників російської мови» Ю. М. Караулова, який
вийшов у Москві в 1980 р.
Зроблено спроби використати компонентний
аналіз для комп’ютерного перекладу. У Московському
лінгвістичному університеті опрацьована програма, за
якою з мови на мову перекладаються лише семи. При
введенні слів у комп’ютер їх значення
розщеплюються на семи, далі семи однієї мови перекладаються се-
мами іншої мови, після чого відбувається синтез
перекладених сем.
Елементи компонентного аналізу використовують у
методиці викладання мов. У вивченні синонімів часто
виникає необхідність виділити в них семантичні
нюанси, якими вони різняться. Найкраще це зробити в
термінах компонентного аналізу. Для того, щоб розкрити
семантичну неадекватність іншомовного слова та його
корелята в рідній мові, найефективнішим також буде
виявлення розбіжних сем.

Категорія: М. П. Кочерган Загальне мовознавство

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.