М. П. Кочерган Загальне мовознавство

Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи

загрузка...

Методи соціолінгвістики — синтез лінгвістичних і соціологічних
процедур.
Серед них виділяють методи польового
дослідження (методика збирання матеріалу) і методи
соціолінгвістичного аналізу зібраного матеріалу (обробка
інформації). До перших належать різні форми опитування
(анкетування, інтерв’ювання), а також безпосереднє
спостереження, експериментування, вивчення
документальних джерел (матеріалів перепису населення,
статистичних та інших довідників). Дослідник повинен
прагнути отримати якомога повнішу інформацію про
об’єкт дослідження.
Найпоширенішим прийомом збору матеріалу є
анкетування. Анкета повинна мати три частини —
вступну, соціологічну і власне лінгвістичну. У вступній
частині викладають суть і мету опитування. Соціологічна
частина анкети містить запитання соціодемографічного
і біографічного характеру про інформанта (стать, вік,
національно-мовна належність, професійний статус,
культурно-освітній рівень тощо). Власне лінгвістична
частина охоплює запитання, на основі яких проводять
дослідження і роблять узагальнення.
Анкетування необхідно поєднувати зі
спостереженнями. Спостереження допомагають зіставити
інформацію, яку дає респондент, з об’єктивними фактами. В
анкеті, скажімо, дають правильні відповіді про
наголошування слів, їх граматичні форми, сферу застосування
лексичних одиниць тощо, а в мовленні в цих самих
випадках припускаються помилок. Дослідники давно вже
помітили, що в анкетах інформанти намагаються завжди
навести нормативні форми, тоді як у спонтанному
мовленні не так пильно стежать за культурою мовлення і
припускаються значно більше помилок, ніж в анкетах.
Однією з форм спостереження є інтерв’ю. Тут
поєднується опитування і спостереження: слухаючи
відповіді інформанта, інтерв’юер може одночасно
спостерігати за особливостями його мовлення. Інтерв’ю
може бути індивідуальним і груповим, одноразовим і
багаторазовим. Особливо цінним інтерв’ю є тоді, коли
йдеться про ставлення опитуваного до предмета
дослідження, оскільки з інтерв’ю можна отримати значно
повнішу інформацію, ніж на основі анкет. Тут, у разі
необхідності, можна уточнити відповідь і навіть почерп- 390
Методологія мовознавства
нути важливу інформацію із зовнішніх реакцій
респондента. Так, скажімо, коли вивчають двомовність
якогось індивіда, дослідник може розпитати про
чинники, які зумовили його білінгвальну поведінку: як
він ставиться до кожної з уживаних ним мов, якій
мові і саме в якій ситуації надає перевагу і чому; як
оцінює естетичний аспект мов, прогнозує подальше
функціонування цих мов у певному соціумі в недалекому
майбутньому тощо. Усе це дає змогу встановити
ступінь відвертості, а отже — й об’єктивності відповідей.
Що стосується спостереження, то воно не є
однорідним. Розрізняють два різновиди спостереження:
включене і невключене. При включеному спостереженні, яке,
по суті, перехрещується з інтерв’ю, дослідник
виступає як один із безпосередніх учасників бесіди, але й
водночас непомітно для всіх контролює хід бесіди.
Мовлення учасників комунікативного акту записують
на магнітофонну стрічку. Найефективнішим і
найрезультативнішим включене спостереження є у
випадках, коли інформацію збирають у малих групах
людей — у сім’ї, серед друзів, у гуртках за інтересами
тощо. У таких невеликих колективах, члени яких
об’єднані спільними інтересами, а не формальними
зв’язками, можна створити атмосферу невимушеності,
що наближує до умов спілкування, характерних для
природного мовлення.
При невключеному спостереженні дослідник
стежить за мовним актом, але сам не бере в ньому участі.
Спостереження над мовленням інформантів треба
проводити так, щоб усунути будь-який вплив
експериментатора на їхню мовленнєву поведінку (для цього в
окремих випадках навіть запис на магнітофонну
стрічку доцільно робити приховано).
Зібраний матеріал опрацьовують і класифікують за
наперед продуманою програмою. Великі масиви даних
обробляють на комп’ютерах.
Найчастіше в соціолінгвістичних дослідженнях
використовують корелятивний аналіз, який допомагає
встановити такі взаємозв’язки досліджуваних ознак,
де при зміні однієї ознаки змінюється середня
величина іншої. Як вихідні беруть соціальні явища, а як
залежні — мовні. Між ними може бути повна чи
неповна функціональна залежність. Залежності
визначають для кожної соціальної групи і коментують із
соціолінгвістичного погляду. Скажімо, старше поколін-
ня вживає діалектизми більшою мірою, ніж молодше.
Звідси констатують такий корелятивний зв’язок: зі
зміною віку змінюється чисельність тих, хто
користується в мовленні діалектом.
Для об’єктивності спостережень і узагальнень
використовують статистичні методи. Оброблені дані
представляють у вигляді таблиць і графіків взаємоза-
лежностей, що робить результати дослідження
конкретно наочними. Ступінь зв’язку між показниками
таблиць і графіків вимірюється за допомогою різних
коефіцієнтів кореляції, які можна відшукати в будь-
якому статистичному довіднику [Шумарова 1992].
Суть психолінгвістичного методу полягає в тому,
що з його допомогою передбачається обробка й аналіз
тих мовних фактів, які можна одержати від
інформантів у результаті спеціально організованих
експериментів. В основі використання психолінгвістичної
методики в дослідженні мовних явищ лежить розуміння
мови як системи, наявної в свідомості людини, що
уможливлює звернення до мовця як експерта, здатного
оцінювати мовні факти. У сучасному мовознавстві
практикують два різновиди психолінгвістичних
досліджень: а) дослідження фізіологічних реакцій організму
людини у процесі її мовленнєвої діяльності
(породження і сприймання мовлення); б) аналіз мовленнєвих
реакцій та оцінок мовних явищ інформантами в умовах
впливу на них мимовільних або цілеспрямованих
мовленнєвих стимулів.
Суть першої методики полягає в реєстрації
фізіологічних реакцій людського організму на певні
мовленнєві стимули (судинна реакція, розширення зіниць
ока, зміна частоти пульсу тощо). Зокрема, за такою
методикою О. Р. Лурія дослідив системну організацію
музичної термінології. Декількаразове вимовляння
експериментатором одного зі слів цієї тематичної
групи (наприклад, скрипка) супроводжувалося
подразненням шкіри реципієнта слабким електричним
струмом. Прилади реєстрували розширення судин. Відтак
називались інші слова, семантично пов’язані з
лексемою скрипка (мандоліна, гітара, смичок, струна
тощо) і семантично з нею не пов’язані (стіл, книжка
та ін.) без їх супроводу електричним струмом.
Семантично пов’язані зі скрипкою слова також викликали
судинну реакцію, тоді як слова з інших тематичних
груп її не викликали. При цьому було відзначено, що
чим сильніший семантичний зв’язок між словами,
тим сильнішою (чіткішою) була реакція. Це
уможливило встановлення лексичного обсягу досліджуваної
групи слів і визначення ступеня семантичного зв’язку
між ними.
Суть другої методики полягає в аналізі асоціацій,
які викликають у реципієнта слова-стимули. Це так
звані асоціативні експерименти. При вільному
асоціативному експерименті реципієнти відповідають на слово-
стимул одним словом, яке першим спало на думку, або
кількома словами, що виникли в свідомості за певний
час (наприклад, за одну хвилину). Слова-реакції
підраховують, розміщують за спадом частот і таким чином
установлюється асоціативне поле слова. За цією
методикою укладають словники асоціативних норм певної
мови (див.: Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм
української мови. — Львів, 1979; її ж Словник
асоціативних означень іменників в українській мові. —
Львів, 1989). Ось який вигляд має стаття літо в
«Словнику асоціативних норм української мови» Н. П.
Бутенко:
Літо (967) — тепле 286, жарке 110, тепло 99,
сонце, сухе 47, зима ЗО, гаряче 27, сонячне 26, дощове 19,
довге 18, коротке 16, відпочинок, холодне 13, осінь 11,
канікули 10, веселе, море, чудове 9, гарне, жара 8,
спека 7, жарко 6, добре, квіти, прекрасне, річка,
хороше 4, весна, дощ, зелень, красне, пора року 3, бабине,
відпустка, довгождане, загоряти, зелене, квітуче,
краса, купатися, ласкаве, минуле, озеро, палюче, погане,
радість, робота, світле, червоне, щасливе, щастя,
щедре 2, без дощу, біля моря, болото, величне, вирішальне,
в Криму, вода, вологе, в розпалі, вудка, город, гриби,
день, дружба, запахи, засушливе, зрілість, кінчатися,
корабель, красиве, купання, лагідне, лиман, літепло,
літній, любов, люди, львівське, минуло, мокре, м’яке,
ніжне, останнє, парасолька, південь, пісня, пляж, повітря,
погода, поле, пора, похмуре, праця, приємне, пройдене,
радісне, раннє, сад, свіжість, світ, світло, село, сесія,
сміятися, спрага, спрагле, Сургут, табір, 1974 року, холод,
червневе, шкільна бригада, яблука 1.
Вільний асоціативний експеримент із соматичною
лексикою засвідчив такі різновиди асоціацій: 1)
синтагматичні (волосся — довге, борода — сива, брови —
густі, вуса — козацькі, стирчать, руки — робочі); 2) па-
радигматичні (голова — шия, груди — плечі; 3)
тематичні (зуби — стоматолог); 4) фонетичні (губи —
труби, коса — оса); 5) словотвірні (шия — нашийник,
руки — наручники, голова — головоломка); 6)
граматичні (кисті — кисть); 7) ремінісцентні (ніс — Буратіно,
п’яти — Ахіллес, вуса — Дон-Жуан); 8) фразеологічні
(лікоть — кусати, вуха — лапша, шкіра та кістки);
9) асоціації-персоналії (вуса — Шевчеко, ніс — Гоголь,
брови — Брежнєв).
Як бачимо, слова можуть асоціюватися і за змістом,
і за формою. Французький мовознавець Ш. Баллі
встановив таку закономірність: чим краще відомий
реципієнтові зміст слова, тим інтенсивніше семантичні
(змістові) асоціації відтісняють асоціації, що
ґрунтуються на його звуковій формі [Балли 1955: 52—53].
Цілеспрямований експеримент полягає в тому, що
перед реципієнтом ставиться конкретне завдання,
наприклад, підібрати означення до слів-стимулів,
навести синоніми чи антоніми, утворити зі словами-ан-
тонімами словосполучення, оцінити в певних балах
семантичну близькість між словами, вставити пропущені
слова, замінити в реченні слово, визначити за
контекстом значення слова, дати малюнкові назву,
продовжити (закінчити) речення тощо. Цілеспрямований
асоціативний експеримент ефективно використовують у
дослідженні семантичних зв’язків між словами
(синонімічних, антонімічних, фразеологічних тощо). Сила
семантичних зв’язків визначається частотою слів-ре-
акцій зі словами-стимулами: чим частіше разом
трапляються слова, тим сильніший семантичний зв’язок
між ними. Так, зокрема, за допомогою
цілеспрямованих психолінгвістичних експериментів М. П. Мура-
вицька дослідила семантичні категорії в українській
мові. Нею опрацьовано методику розмежування значень
полісемічних слів, розмежування полісемії й омонімії,
системного опису синонімії й антонімії [Муравицкая
1989]. За допомогою асоціацій можна також визначити
семантичний обсяг слова. Чим більше асоціацій має
слово, тим багатше його змістове наповнення.
Широке застосування в мовознавстві має
опрацьована Ч. Осгудом психолінгвістична методика
вимірювання значень за допомогою семантичного
диференціала. Реципієнти оцінюють значення слів за
спеціально шкалованими антонімічними осями «гарний —
поганий», «сильний — слабкий», «великий — малень-
кий» та ін. Після статистичної обробки оцінок
реципієнтів виводять середні показники, які й
характеризують значення досліджуваного слова. Ці показники
дають змогу знайти відстань між значеннями слів і
визначити місце кожного значення в лексико-семан-
тичному просторі мови.
Подібну методику застосував В. В. Левицький в
дослідженні звукосимволізму. Звуки багатьох мов
(української, російської, румунської, німецької,
англійської та ін.) оцінювали за такими ознаками: розмір, сила,
тепло, світло, активність, твердість тощо. З’ясувалося,
що характеристики звуків у різних реципієнтів
певною мірою збігалися. Так, зокрема, серед голосних
найбільшим виявився звук [а], найбільш неприємним
[у], найшвидшим [и], найхолоднішим [о], найсильні-
шим [у], найтемнішим і найтвердішим [а], а
найменшим, найприємнішим, найповільнішим, найтеплі-
шим, найслабкішим, найсвітлішим і найм’якшим звук
[і] [Левицкий 1973: 42].
Позитивним у застосуванні психолінгвістичних
методів є те, що за їх допомогою мову вивчають у дії, в
динаміці, у зв’язку з мисленням та іншими
психічними процесами, з урахуванням імовірнісних відношень
та зв’язків мовних фактів.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.