М. П. Кочерган Загальне мовознавство

Короткий термінологічний словник — 1

загрузка...

Абсолютні універсали — універсали, які не мають винятків.
Аглютинативні мови (пат.£ІиІеп — клей, а££Іиііпо — приклеюю) —
мови, в яких граматичні значення виражаються стандартними
афіксами (приклейками), що механічно приєднуються до слова-основи.
Аглютинація (лат. а££Іиііпаіїо — склеювання) — спосіб слово- і
формотворення, за якого до основи або кореня, що зберігають стабільний
звуковий склад, приєднуються однозначні стандартні афікси.
Агрегатування (лат. а££ге£аііо — приєднання) — процес утворення
багатозначності слова, за якого різні слова-значення утворюються від
однієї твірної основи за допомогою однакового або багатозначного афікса,
а потім дві лексичні одиниці сприймаються як одне багатозначне слово.
Адстрат (лат. абзігаіит — нашарування) — сукупність рис мовної
системи, які з’явилися внаслідок впливу однієї мови на іншу в умовах
тривалого співіснування і контактів сусідніх народів.
Актанти (лат. а£о — приводжу в рух) — обов’язкові (валентні)
поширювачі слова в реченні.
Актуалізація (лат. асіиаііз — діяльний) — реалізація потенційних
властивостей мовних елементів у мовленні.
Актуальне членування речення — в комунікативному синтаксисі
членування висловлення на дві частини — тему (дане, основа, відоме) і
рему(нове, ядро, повідомлюване).
Актуальний синтаксис — синтаксис речення, який вивчає його
актуальне членування. Див. Комунікативний синтаксис.
Акцентологія (лат. ассепіиз — наголос і Іб§оз — слово, вчення) —
розділ мовознавства, що вивчає природу і функціонування наголосу, а
також система пов’язаних із наголосом явищ мови.
Аломбрф (грец. а//05 — інший і морф) — варіант морфеми, и
конкретна реалізація, зумовлена її позицією у слові.
Алофон (грец. аііоз — інший і ріпопе — звук)—див. Варіант фонеми.
Американський структуралГзм — див. ДескриптивГзм.
Аморфні мови (грец. атогрЬоз — безформний) — мови, які не
мають афіксів і тому виражають відношення між словами за допомогою
поєднання слів між собою способом прилягання або за допомогою
службових слів. Синоніми: кореневі мови, ізолюючі мови.
Аналітйзм (грец. апаїузіз — розклад, розчленування) —
типологічна ознака мовної структури, що виявляється в роздільному вираженні
лексичного і граматичного значень слова.
Аналітичні мови — мови, яким властива тенденція до окремого
(аналітичного) вираження лексичних і граматичних значень (лексичне
значення виражається повнозначними словами, а граматичне —
службовими словами, порядком слів, інтонацією).
Аналогія (грец. апаїофа — відповідність) — процес формального
і/або семантичного уподібнення однієї мовної одиниці до іншої.
Антиномії (грец. апііпотіа) — протилежні начала, внутрішні
суперечності мови, боротьба між якими призводить до її змін.
Антоніми (грец. апіі — проти і бпута — ім’я) — різні за звучанням
слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.
Антропоцентризм (грец. апїіпгороз — людина і лат. сепігит —
осереддя) — мовознавчий напрям, який мовні явища розглядає через
призму людського чинника і вивчає мову з метою пізнання її носія —людини. Короткий термінологічний словник
417
Апостеріорні мови (лат. а розіегіогі — з наступного; залежно від
досвіду) — штучні мови, створені за зразком природних мов.
Апріорні мови (лат. а ргіогі— з попереднього; незалежно від
досвіду) — штучні мови, позбавлені зв’язку з природними.
Ареальна лінгвГстика (лат. агеа — площа, простір) — розділ
мовознавства, який на основі методу картографування мовних явищ вивчає
їх територіальне поширення. Синоніми: лінгвогеографія, просторова
лінгвГстика.
Артикуляцїйно-акустйчні прийоми — прийоми вивчення звуків у
фізіологічному (артикуляція — місце і спосіб творення звуків) і
фізичному (участь голосу і шуму, тембр, тон тощо) аспектах.
Архетйп (грец. агсіїеіуроп — прообраз) — див. Прафбрма.
Архісема (грец. агсШ — префікс, що означає головний, старший, і
зета — знак) — сема, спільна для певного лексико-семантичного
поля чи тематичної групи лексики.
Архіфонема (грец. агсл/ — головний, старший і фонема) —
абстрактна фонологічна одиниця, яка конструюється на основі
сукупності диференційних ознак, спільних для двох фонем у позиції їх
нейтралізації.
Асиметричний дуалГзм мовного знака — непаралельність плану
вираження і плану змісту мовного знака, суть якого полягає в тому, що
позначувальне прагне мати інші значення, а позначуване (значення)
прагне виразитися іншими знаками.
Асиміляція (лат. аззітіїаґю — уподібнення) — артикуляційне
уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова
або словосполучення.
Асоціативний експеримент— психолінгвістичний експеримент,
суть якого полягає в анкетуванні мовців для виявлення асоціацій
(реакцій), які в них викликають мовні одиниці (стимули).
Аспектолбгія (лат. азресіиз — зовнішній вигляд і Іб£оз — слово,
вчення) — розділ граматики, який вивчає дієслівний вид і всю сферу
видових і суміжних із ними значень, що мають у мові те чи інше
вираження.
АтомГзм (грец. аіотоз — неподільний) — дослідницький підхід, за
якого окреме явище мови вивчається незалежно від інших, без
врахування його системних зв’язків у структурі мови.
Атрибут — див. Означення.
Афазія (грец. арЬазіа— оніміння)— повна або часткова втрата
здатності говорити або розуміти мову внаслідок ураження мовних
центрів.
Афікс (лат. аШхиз — прикріплений) — службова морфема,
приєднана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення.
Афіксація — спосіб словотворення за допомогою афіксів.
БагатомГрні опозиції фонем — опозиції, в яких спільні ознаки двох
фонем повторюються в третій фонемі.
Безеквівалентна лексика — слова певної мови, що позначають
специфічні явища культури і не мають однослівного перекладу на іншу
мову.
Білатеральна теорія знака — теорія, згідно з якою знак є
двосторонньою одиницею, що має план вираження і план змісту.
Білінгвізм (лат. о/, від о/’з — двічі і Гт£иа — мова) — практика
індивідуального або колективного використання двох мов у межах однієї
державної чи соціальної спільноти у відповідних комунікативних сферах.
418
Короткий термінологічний словник
Біт (англ. Ьіпагу — двійковий і бі&іі — знак, цифра) — одиниця
вимірювання кількості інформації в двійковій системі.
Біхевіоризм (англ. Ьеіїачіоиг— поведінка) — система поглядів на
суть і функції мови, яка бере свій початок в одному з напрямів
психології, в основі якого лежить розуміння поведінки людини як сукупності
рухових, вербальних та емоційних реакцій на певні стимули і
заперечення свідомості як предмета психологічного дослідження.
Борейська теорія — див. Ностратйчна теорія.
Варіант фонеми — конкретний звук, в якому реалізується
фонема; представник, маніфестант фонеми. Синонім: алофон.
Висловлення — одиниця мовлення, побудована за законами
відповідної мови; речення, що розглядається в комунікативному аспекті.
ВГльне варіювання мовних одиниць — стан мовних одиниць,
коли вони трапляються в тому самому оточенні і при цьому не
розрізняють значень.
ВГльний асоціативний експеримент — методика
психолінгвістичного опитування (анкетування), за якої реципієнти відповідають на сло-
во-стимул одним словом, яке першим спало на думку, або кількома
словами, що виникли у свідомості за певний час.
Внутрішнє мовлення — використання у процесах розумової
діяльності психічних відображень мовних знаків (слів і речень) без
вимовляння їх уголос і без писемної фіксації.
Внутрішні причини мовних змін — причини, закладені в самій
мові, в її системі; суперечності, боротьба між якими спричиняє мовні зміни.
Внутрішня лінгвГстика — галузь мовознавства, яка вивчає
системні відношення мовних одиниць без звертання до зовнішньолінгваль-
нихчинників.
Внутрішня флексія — чергування звуків у корені слова, які
виражають відмінності граматичних форм; спосіб вираження граматичного
значення за допомогою чергування звуків.
Внутрішня форма слова — семантична і структурна співвіднесеність
морфем слова з іншими морфемами цієї ж мови; ознака, покладена в
основу номінації при творенні нового лексичного значення слова.
Волюнтатйвна функція мови (лат. \/о\ипіаз — воля) — функція
волевиявлення мовця, впливу на слухача.
Гаплологія (грец. Ьаріооз — однаковий, простий і Іб£оз — слово) —
випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або
подібних складів.
Генеалопчна класифікація мов (грец.£елеа/о£/а — родовід) —
вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв’язків між ними
(спільного походження від прамови).
ГенеративГзм (англ. іо £епегаїе — породжувати) — напрям у
мовознавстві, який визнає пріоритет дедуктивного підходу до вивчення
мови над індуктивним, інтерпретує мову як феномен психіки людини і
опрацьовує формальні моделі процесів породження мовних
конструкцій. Синоніми: порбджувальна лінгвГстика, генеративна лінгвГстика.
Генеративна лінгвГстика —див. ГенеративГзм.
Генетичне мовознавство (грец. £епезіз — походження) —
історичне мовознавство.
Герменевтика (грец. Ііегтепеиіїкбз — пояснювальний) — теорія
тлумачення рукописних і друкованих текстів.
Гіпербнім (грец. Іпурег— префікс, що означає надмірність,
підвищення, і бпута — ім’я) — слово — родова назва.
Короткий термінологічний словник
419
Гіпбнім (грец. /туро — префікс, що означає зниження; під, внизу, і
бпута — ім’я) — слово — видова назва.
ГіпонімГя (грец. іїурб — під, внизу і бпута — ім’я) — одне з
основних парадигматичних відношень в лексико-семантичній системі —
ієрархічна організація її елементів, яка ґрунтується на родо-видових
відношеннях. Синонім: квазісинонімГя.
Гіпотеза вроджених мовних структур — гіпотеза Н. Хомського, суть
якої зводиться до того, що мовні структури не набуваються через
досвід, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в
потенції.
Гіпотеза лінгвальної відносності — концепція, згідно з якою
структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу.
Синонім: гіпотеза СепГра — Убрфа.
Ппо’теза СепГра —Убрфа — див. Гіпотеза лінгвальної відносності.
Гіпотетико-дедуктйвний метод — метод, який полягає у висуненні
припущення (гіпотези) і його наступній експериментальній перевірці.
Глибинна структура — у теорії трансформаційних породжувальних
граматик спосіб абстрактного опису побудови речення, який дозволяє
відобразити смислову близькість речень, що мають одні й ті самі
лексичні одиниці й розрізняються лише деякими граматичними значеннями.
Глибинний синтаксис— використовуваний у теорії
трансформаційних породжувальних граматик (генеративній лінгвістиці) спосіб
абстрактного опису семантичної структури речення^
Глосематика (грец. £Іоззета, род. відм. ^Іоззетаіоз — слово) —
лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну
структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її
субстанцій (реального змісту і звучання). Синоніми: копенгагенський
структуралізм, датський структуралізм.
Глотогенез (грец. §Ідїїа — мова і £епезіз — походження) —
процес становлення людської природної звукової мови.
Глотогоні чна тео’рія (грец. &\&11а — мова і £олоз — народження,
походження) —теорія походження і розвитку мови М. Я. Марра, згідно
з якою всі мови пройшли у своєму розвитку аморфну, аморфно
синтетичну, аглютинативну і флективну стадії.
Глотогонія (грец. £ІоІіа — мова і £олоз— народження)—
походження мови, а також розділ мовознавства, що вивчає походження і
розвиток мови.
Глотохронологія (грец. £Іойа — мова, спгбпоз — час і Іб£оз —
слово, вчення) — розділ порівняльно-історичного мовознавства, який
досліджує швидкість мовних змін і визначає на цій основі час розділення
споріднених мов та ступінь близькості між ними.
Гносеологічна функція мови (грец.£ло5/5 — пізнання і /б£05
—слово, вчення) — пізнавальна функція (мова як інструмент пізнання світу).
Синоніми: пізнавальна функція, когнітйвна функція.
Градуальна сема (лат.&габаІ\о — поступове посилення,
підвищення, від %габиз — крок, ступінь) — сема, яка не представляє якоїсь
нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї ж ознаки, що є і в
інших близьких за значенням словах.
Градуальні опозиції фонем — протиставлення фонем за різним
ступенем (градацією) однієї й тієї самої ознаки.
Граматика (грец. £гаттаііке (іесіїпе) — мистецтво читати і писати
букви, від £га/п/па — буква) — 1) будова мови, тобто система способів
словотворення, морфологічних категорій і форм, синтаксичних катего-
420
Короткий термінологічний словник
рій і конструкцій; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну
будову мови.
Граматична категорія — система протиставлених один одному
рядів граматичних форм з однорідними значеннями.
Граматичне значення — узагальнене, абстрактне мовне
значення, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним
конструкціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження.
Грамема — 1) компонент граматичної категорії, видове поняття
щодо граматичної категорії як родового поняття; 2) елементарна одиниця
граматичного значення.
Датський структуралГзм —див. Глосематика.
Дедуктивні універсали — універсали, які встановлюються шляхом
припущення і які є обов’язковими для всіх мов.
Дедукція (лат. бебисііо, від бебисо) — спосіб дослідження, який
полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу,
за якої на основі загального правила з одних положень, як істинних,
виводиться нове істинне положення.
Делімітатйвна функція фонем (лат. беІітіШіо — віддалення,
відокремлення) — розмежувальна функція; функція, що вказує на межі слів.
Денотат (лат. бепоіаіиз — позначений) — предмет чи явище
навколишньої дійсності, з яким співвідноситься певна мовна одиниця; те, що
можна назвати певним іменем.
Дериватолбгія (віддеривація і -логія) —див. Словотвір 2.
ДеривацГйне значення —див. СловотвГрне значення.
Деривація (лат. бегмаїіо — відведення води з ріки) — див.
Словотвір 1.
ДескриптивГзм (англ. безсгірі’ме — описовий) — лінгвістична течія
структуралізму, для якої характерний формальний підхід до вивчення
мовних фактів на основі їх дистрибуції (сполучуваності одиниць, їх місця
у мовленні стосовно інших одиниць тощо). Синонім: американський
структуралГзм.
Детермінація (лат. беіегтіпаїіо — визначення)—однобічна залежність,
за якої один із двох членів синтагматично визначає інший, а не навпаки.
Диглбсія (грец. сУ/ — двічі \§Іозза — мова) — мовна ситуація, за якої
в одному суспільстві існує дві мови або дві форми однією мови, що
виконують відмінні функції.
Диз’юнкція фонолопчна (лат. бізіипсііо, від бізіип£о — роз’єдную,
розрізняю) — протиставлення фонем за декількома диференційними
ознаками.
Диктум (лат. бісіит — сказане) — фактичний зміст речення
(висловлення).
Дисиміляція (лат. біззітіїаііо — розподібнення) — розподібнення
артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата
ними спільних фонетичних ознак.
Дискурс (франц. бізсоигз — мовлення) — текст у сукупності
прагматичних, соціокультурних, психологічних та інших чинників; мовлення,
«занурене в життя».
Дистинктивна функція фонем (лат. бізґтциеге — розпізнавати,
розрізняти) — функція, яка полягає у фонетичному розпізнаванні і
семасіологічному ототожненні/розрізненні слів і морфем.
Дистрибутивний аналіз — одна з основних методик визначення і
класифікації одиниць мови в дескриптивній лінгвістиці, яка базується
Короткий термінологічний словник
421
виключно на розподілі одиниць відносно одна одної у потоці мовлення,
вивченні оточення (дистрибуції) аналізованої одиниці.
Дистрибутивний синтаксис— синтаксис, предметом якого є
валентність, реляційні й дистрибутивні властивості слова. Синонім:
структурний синтаксис.
Дистрибуція (англ. бізігіЬиііоп — розподіл, розповсюдження, від
лат. бізігіЬиііо — поділ, розподіл) — узагальнена сукупність усіх оточень,
у яких трапляється одиниця мови — фонема, морфема, слово і т. д., на
відміну від оточень, у яких вона траплятися не може.
ДиференцГйна се’ма — сема, за якою розрізняються слова
певного лексико-семантичного поля.
ДиференцГйні ознаки фонем — розрізнювальні ознаки; ознаки,
за якими протиставляються фонеми.
ДіалексГя (грец. біа — префікс, що означає наскрізний рух,
проникнення, розділення, і /ех/з — слово) — лексемні розходження у двох зі-
ставлюваних мовах.
Діалект (грец. біаіекіоз — говір, наріччя) — різновид певної мови,
який є засобом спілкування людей, тісно пов’язаних територіально,
соціально або професійно (територіальний діалект, соціальний діалект).
Діалектизми — фонетичні, морфологічні, синтаксичні й лексичні
особливості, властиві окремим діалектам (і відсутні в літературній мові).
Діалектолопчний атлас — систематизоване зібрання карт, які
показують поширення діалектних особливостей певної мови на всій
території и побутування.
Діалектологія (грец. біаіекіоз — говір, наріччя і Іб£оз — слово,
вчення) — розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві)
говори певної мови.
ДіаморфГя (грец. біа — префікс, що означає наскрізний рух,
проникнення, розділення, і тогріїе — вид, форма) — розходження на
морфологічному рівні в зіставлюваних мовах.
ДіасемГя (грец. біа — префікс, що означає наскрізний рух,
проникнення, розділення, і зета — знак) — семантичні розходження у
зіставлюваних мовах.
Діафонїя (грец. біа — ррефікс, що означає наскрізний рух,
проникнення, розділення, і рІіопЙ — звук) — розходження на фонологічному
рівні в зіставлюваних мовах.
ДіахронГчне мовознавство — мовознавство, яке розглядає мову
в її історичному розвитку. Синонім: історичне мовознавство.
ДіахронГчний словотвГр — словотвір, який вивчає шляхи
виникнення похідних слів у різні періоди розвитку мови та їх етимологічну
словотвірну будову, а також історичні зміни словотвірної структури слів.
ДіахронГчні універса’лії — спільні властивості в розвитку всіх або
більшості мов.
ДіахронГя (грец. біа — через і спголоз — час, тобто
різночасність) — 1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її
історичному розвитку.
Діереза (грец. біаігезіз — поділ, розділяння) — викидання звука чи
складу в слові для зручності вимови.
Додаткова дистрибуція — див. Доповняльна дистрибуція.
Доповняльна дистрибуція — дистрибуція, за якої мовні одиниці не
трапляються в однакових оточеннях. Синонім: додаткова дистрибуція.
ЕвфемГзми (грец. еиріїетізтбз, від еи — добре і рНеті—
говорю) — емоційно нейтральні слова або вирази, вживані замість синоні-
422
Короткий термінологічний словник
мічних їм слів або виразів, які здаються мовцеві непристойними,
грубими чи нетактовними.
Еквіполентні опозиції фонем (лат. аециіроіепз — рівносильний,
рівноцінний) — опозиції, в яких обидва члени логічно рівноправні, тобто
не характеризуються ні різним ступенем якоїсь однієї ознаки, ні
наявністю в одному з членів опозиції ознаки, якої не має інший член опозиції.
Екзотйзми (грец. ехоіікоз — чужий) — слова, запозичені з
маловідомої мови і вживані для надання мовленню особливого (місцевого)
колориту.
ЕкспансіонГзм (франц. ехрапзіоппізте, від лат. ехрапзіо —
розширення, поширення) — використання здобутків інших наук для
пояснення мовних явищ; вихід лінгвістики (когнітивної) в інші науки.
Експланаторність (англ. Іо ехріаіп — пояснювати) — принцип
пояснення мовних явищ.
Експонент (лат. ехропепз— той, що виставляє напоказ)— план
вираження мовного знака, позначувальне.
Екстралінгвальні причини мовних змін (лат. ехіга — поза, зовні,
крім і Ііп£иа — мова) — див. Зовнішні причини мовних змін.
Елементарні універсали —універсали, які стверджують наявність
або відсутність чогось у всіх мовах. Синонім: прбстГ універсали.
ЕмГчний рГвень — мовний рівень на відміну від мовленнєвого.
Емотивна функція мови — функція вираження почуттів і емоцій.
ЕнантіосемГя (грец. епапііоз — протилежний і зета — знак) —
наявність у слові протилежних (антонімічних) значень; внутрішньослів-
на антонімія.
ЕнтропГя (грец. еп — в і Ігоре — поворот, зміна, перетворення) —
міра невизначеності ситуації (обсягу недостатньої інформації), яка
залежить від кількості знаків у коді й імовірності їх появи в тексті.
Епентеза (грец. ерепіґіезіз — вставка) — поява у словах неетимо-
логічного звука між двома іншими для полегшення переходу між арти-
куляціями різних звуків.
Епідигматика — один із трьох аспектів системного вивчення
лексики, який визначається асоціативно-дериваційними зв’язками між
словами за формою і за змістом.
Ергативні мови (грец. ег£аІез — діюча особа) — мови, в яких речення
з перехідними і неперехідними дієсловами мають різну структуру: суб’єкт
при неперехідному дієслові оформляється як об’єкт при перехідному, а
суб’єкт при перехідному дієслові стоїть в особливому (ергативному) відмінку.
Естетична функція мови — функція вираження і виховання
прекрасного. Синонім: поетична функція.
Етимологія (грец. еіітоп — істина і Іб£оз — слово, вчення) —
1) походження слів; 2) розділ мовознавства, який вивчає походження
слів.
ЕтнолінгвГстика (грец. еіґіпоз— народ і лінгвістика)— напрям у
мовознавстві, який вивчає мову в її зв’язках з культурою, взаємодію
мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні
та розвитку мови.
Закон економії сил —див. Закон мовної економії.
Закон мовної економії— прагнення мовця зекономити зусилля
при користуванні мовленням як одна з причин мовних змін. Синоніми:
закон економії сил, теорія мінімального зусилля.
Закон Цйпфа —лінгвостатистичний закон, згідно з яким
відношення рангу слова в частотному словнику до частотності слова в мові ста-
Короткий термінологічний словник
423
новить постійну величину (константу): гг»=с, де г— ранг слова в
частотному словнику, г~— частота слова, с— постійна величина.
Зворотна деривація —див. Зворотне словотворення.
Зворотне словотворення — різновид морфологічного способу
словотворення, наслідком якого є лексична одиниця, що за структурою
простіша від твірного слова. Синоніми: зворотна деривація, редеривація.
ЗвуковГ закони — див. Фонетичні закони.
ЗвукосимволГзм — закономірний, не довільний, фонетично
мотивований зв’язок між звучанням і значенням слова. Синоніми:
звуковий символГзм, фонетичний символГзм, символіка звука.
Зіставне мовознавство — мовознавча дисципліна, яка вивчає дві
чи більше мов з метою виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх
рівнях мовної структури. Синоніми: контрастйвна лінгвГстика, кон-
фронтатйвна лінгвГстика.
Зіставнйй метод — сукупність прийомів дослідження й опису мови
через її системне порівняння з іншою мовою з метою виявлення її
специфіки. Синоніми: контрастйвний метод, типологГчний метод.
Знак — матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є
представником іншого предмета і використовується для отримання,
зберігання і передачі інформації.
Знак-Гндекс (лат. іпсіех, від іпсіісо — вказую) — знак, пов’язаний з
позначуваним предметом, як дія зі своєю причиною. Синоніми: знак-
прикмета, знак-симптбм.
Знак-кбпія — відтворення, репродукція, подібна на позначуваний
предмет.
Знак-прикмета —див. Знак-Гндекс.
Знак-сигнал — знак, який вимагає після себе певних дій, реакції.
Знак-симптбм (грец. зутріота —збіг обставин, ознака) —див. Знак-
Гндекс.
Знаковий рГвень мови — рівень мови, на якому її одиниці
виступають як знаки (словосполучення, слова і морфеми).
Зовнішнє мовлення — мовлення у власному сенсі (втілене у
звуки, таке, що має звукове вираження).
Зовнішні причини мовних змін — причини, які знаходяться поза
мовою; суспільно-політичні, економічні, історичні, географічні та інші
чинники, пов’язані з розвитком і функціонуванням мов. Синонім: екс-
тралінгвальні причини.
Зовнішня лінгвГстика — галузь мовознавства, яка вивчає сукупність
етнічних, суспільно-історичних, соціальних, географічних та інших
чинників як нерозривно пов’язаних з розвитком і функціонуванням мови.
Ідеалізована когнітйвна модель — усі уявлення про предмет
(об’єкт) зразу, в цілому; нерозчленований образ, який зумовлює певну
поведінку (рольову структуру) мовного знака.
ІдеографГчні словники — словники, що подають лексичний склад
мови за семантичними розрядами (поняттєвими рубриками).
Синоніми: ідеолопчні словники, тематичні словники, тезауруси.
Ідеолопчні словники —див. ІдеографГчні словники.
ІєрархГчні відношення у мові — відношення структурно простіших
одиниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми,
лексеми до речення. ^
Ієрогліф (грец. Ь/егб5— священний і £ІурЬе — різьблене
зображення) — графічний знак, у зображенні якого зберігається деяка
символічна подібність із зображуваним предметом.
424
Короткий термінологічний словник
Ізафет (араб, аль-ідафату — додаток, доповнення, приєднання) —
атрибутивне словосполучення в тюркських мовах, що складається з двох
іменників, перший з яких є означенням, але показник зв’язку
знаходиться в другому (головному, стрижневому) слов].
Ізоглоса (грец. їзоз — рівний, однаковий і §Іозза — мова) — лінія,
якою на лінгвістичних картах позначають межі поширення певного
мовного явища.
Ізольовані опозиції фонем — опозиції, які властиві тільки даній
парі фонем, тобто більше ніде не повторюються.
Ізолюючі мови — мови, які не мають афіксів і граматичні
значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за
допомогою службових слів. Синонім: кореневі мови.
Іллокуція (лат. /7— префікс, який має посилювальне значення,
вказує на рух всередину чогось, і англ. Іосиїіоп — мовний зворот) —
відношення мовлення до мети, мотивів і умов здійснення комунікації.
ІмплікацГйні універсали (лат. ітріісаііо, від ітріісо — тісно
зв’язую) — універсалії, які стверджують певну залежність між різними
мовними явищами. Синонім: складнГ універсалії.
Гндекс деривації — відношення числа словотвірних морфем до
числа слів.
Гндекс синтетичності — відношення числа морфем до числа слів.
Індоєвропейські мови — родина споріднених мов, до якої входять
індійська, іранська, слов’янська, балтійська, германська, романська,
кельтська, грецька, албанська, вірменська групи мов.
Індуктивні універсалії — універсалії, які встановлюються
емпірично і є в усіх відомих мовах.
Індукція (лат. іпбисііо — наведення, збудження) — прийом
дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться
загальний висновок про весь клас цих явищ, узагальнення результатів
окремих конкретних досліджень.
Інженерна лінгвГстика — див. Обчислювальна лінгвГстика.
Інкорпорація (пізньолат. іпсогрогаїіо — введення до свого складу,
від лат. /л — в і согриз — тіло) — спосіб синтаксичного зв’язку
компонентів словосполучення або всіх членів речення, за якого компоненти
поєднуються в єдине ціле без формальних показників у кожному з них.
Інкорпоруючі мови —див. Полісинтетичні мови.
Інтегральна сема (лат. іпІе§гаІіз — нероздільно пов’язаний з
цілістю) — сема, спільна для двох чи більше лексичних значень.
Інтегральні ознаки фонем (лат. іпіе£гаІіз — нероздільно
пов’язаний з цілістю) — ознаки, які не утворюють опозицій даної фонеми з
іншими, тобто не служать для розрізнення значень слів чи морфем.
Синонім: недиференцГйні ознаки фонем.
ІнтерлінгвГстика (лат. іпіег— між і лінгвістика) — розділ
мовознавства, який вивчає міжнародні мови як засіб міжмовного
спілкування.
Інтерференція (лат. іпіег— між, взаємно і їегіо — торкаюся,
ударяю)— взаємодія мовних систем за двомовності, яка виражається у
відхиленнях від норми і системи другої мови під впливом рідної.
Інтонація (лат. іпіопаге — голосно вимовляти) — ритміко-мелодій-
ний малюнок мовлення, який служить у реченні засобом вираження
синтаксичних значень і емоційно-експресивного забарвлення.
Інформатика —див.Теорія інформації.
Істбрико-культурна функція мови —див. Кумулятивна функція мови.
Короткий термінологічний словник
425
Історичне мовознавство — див. ДіахронГчне мовознавство.
ЙмовГрнісна сема —див. ПотенцГйна сема.
Категоризація (англ. саіе£огііаїіоп, від грец. каІе£огіа — ознака) —
підведення явища, об’єкта, процесу тощо під певну рубрику досвіду
(категорію) і визнання його членом цієї категорії, а також процес
утворення і виділення самих категорій, членування зовнішнього і внутрішнього
світу людини відповідно до сугнісних характеристик його буття й
існування, упорядковане представлення різноманітних явищ через
зведення їх до меншого числа розрядів або об’єднань.
Категорія (грец. каіе£огіа — ознака) — 1) одна з пізнавальних форм
мислення людини, яка дозволяє узагальнити її досвід і здійснювати його
класифікацію; 2) у когнітивній лінгвістиці — когнітивна структура,
концептуальний клас, що складається з елементів — членів категорії,
об’єднаних «родинною подібністю».
Категорія стану — незмінні слова, які означають стан і
вживаються у функції співвідносного з присудком головного члена
односкладного речення. Синонім: предикатйви.
КвазісинонімГя (лат. ^иа5і— ніби, майже, немовби і синонімія) —
див. ГіпонімГя.
Квантитативна типологія мов (лат. циапШаз — кількість) —
типологія, в основу якої покладено статистичні індекси, які відображають
ступінь наявності в різних мовах тієї чи іншої якісної ознаки.
Керування —тип синтаксичного зв’язку, коли одні граматичні
значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але
конкретно визначені граматичні значення, тобто форма залежного слова
повністю зумовлюється стрижневим словом.
Кібернетична лінгвГстика — лінгвістика, яка розглядає мову як
одну з керуючих’! керованих систем; мова інтерпретується як система
правил творення, перетворення і комбінування її одиниць.
КГлькісні методи в мовознавстві — використання підрахунків і
вимірювань при вивченні мови і мовлення.
Класема — найбільш узагальнена за змістом сема, що відповідає
значенню частини мови (предметність, ознака, дія тощо).
КласифікацГйні категорії— граматичні категорії, які
характеризують ціле слово, є його постійною ознакою і служать рубриками
класифікації слів (напр., категорія роду іменника, категорія виду дієслова тощо).
Когезія (лат. соїіаезиз — зв’язаний, зчеплений) — засоби
зв’язності в тексті (повтори, дейктичні й анафоричні слова, сполучники, пс>
рядок слів тощо).

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.