Жуковський, Станіслав. Життя, і сльози, і любов: Художні переклади

З В. Брюсова ЗРЕЧЕННЯ

Все скінчено. Відчув я безнадійність
Моєї мрії, що слізьми зросив.
Мою любов, жагу мою і ніжність
Нікому не відкрию — не проси,
Моя душа, свою приборкай рвійність
В даремній спразі віщої Краси.
Як солодко на поклики Краси,
Закривши очі, мчати в безнадійність
І кинути життя в кипучу рвійність!
Як солодко згоріть в ім’я Краси
В багатті марень, що слізьми зросив,
Де гострим лезом смерті ранить ніжність!
Та в світі, де любов коротка, ніжність —
Лише образа віщої Краси.
Не бійся, серце! Серце, не проси
Нічого у житті. Хай безнадійність
Горить вогнем ранкової роси.
Жадоби ти свою приборкай рвійність!
Ганьби доволі! Пам’ятаю рвійність
Своїх поривів! Пам’ятаю ніжність
Своїх освідчень! Біль мій не згасить.
І що ж! У храмі блудної краси
Я слухав, як сміється безнадійність,
Та щоб «не ти», — я в відчаї просив,
Цариця дум і всіх бажань. З роси
Не з’явиться твій вид. І мрійну вірність
Ти не покажеш поглядом. І ніжність
Моїх не приймеш губ. Ти «безнадійність»
Даси девізом. Таїну краси
Не розпізнать мені, як не проси.
0 прірва мрій, що я слізьми зросив,
Це ти, яку я у душі носив
1 милувався образом Краси?..
Нехай звучить у віршах моїх рвійність,
Там вся любов, жага моя і ніжність, —
Та їх під сміх вінчає Безнадійність..

Категорія: Жуковський, Станіслав. Життя, і сльози, і любов: Художні переклади

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.