Жуковський, Станіслав. Життя, і сльози, і любов: Художні переклади

Клене мій опалий, клене зледенілий

Клене мій опалий, клене зледенілий,
Чом стоїш похнюплено в заметілі білій?
Може, що побачив? Чи почув з узвишшя?
За село немовби погуляти вийшов.
І, як п’яний сторож, вибравсь на дорогу,
На замет наткнувся, приморозив ногу.
Ох, і сам сьогодні не дотримав мірки,
Не дійду додому з дружньої вечірки.
Там вербу надибав, там сосну примітив
І співав пісень їм у снігах про літо.
Сам собі здавався я таким же кленом,
Тільки не опалим, а цілком зеленим.
І, згубивши скромність, по-лихому різко,
Як чужу дружину, обіймав берізку..

Категорія: Жуковський, Станіслав. Життя, і сльози, і любов: Художні переклади

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.