Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

НОВИНА, ЯКОЇ Я НЕ СПОДІВАЛАСЯ

Як тільки, за моїми підрахунками, хлопці з джаз-бенду повернулися до Сіетлу, я
почала їм дзвонити. Першому я подзвонила, звісно, Метту. Той не брав
слухавки. Тоді я набрала барабанщика Алекса.
-Привіт, це Пола з Лондона.
-Привіт, — сказав мені убитий сонний голос. У них там мала бути година
дванадцята, отож, за моїми підрахунками, можна вже було і встати. Проте,
вочевидь, Алекс вважав інакше.
-Якщо хочеш, я передзвоню пізніше. 20
-Давай.
Я передзвонила через кілька годин. Алекс більш-менш прийшов до тями.
-Послухай, ми поговорили тоді ще з Меттом, і він сказав, що поговорить зі
своїми друзями із СФ.
-Так, він мені також це сказав. Просто його телефон не відповідає.
-Ну, мабуть, у цього казла, як завжди, закінчилися гроші на карточці. Подзвони
йому через пару днів. Як там у Лондоні, дощ?
-Іще нема, але скоро буде.
Я ще раз сказала, як кайфово хлопці грали в Лондоні і що я до них обов’язково
приїду в Сіетл на концерт. Це Алексу сподобалося, його голос залунав жвавіше.
Ну звісно ж – хто хоче, щоб його будили після вчорашнього вимогами
дотриматися якихось дивних обіцянок, даних після кількох гарних коктейлів і
цигарки з анашею. Проте жоден музикант не відмовиться вислухати тираду про
те, як він чудово грав. По собі знаю.

За два дні нарешті відповів Метт. Голос його лунав бадьоро, він сказав, що
чудово мене пам’ятає, і знову зауважив, що краще було б, якби я розлюбила
Джима і натомість полюбила його.
-Ти мені краще зразу скажи, чи ти загубив мого листа, а якщо ні – чи він має
шанс потрапити за призначенням, — сказала я, посміхаючись.
-Ну, звичайно, якщо цей твій Джим живий і якщо він справді у Сан-Франциско,
то він твого листа отримає. А я думаю, що так і є, бо я його прізвище не так
давно чув. Мають же джазмени робити якісь певні речі одне для одного, тим
більше, якщо твого колегу шукає така гарна дівчина. Післязавтра один із людей,
з якими я грав, їде туди грати з іншими людьми, яких я не знаю. Я сподіваюся,
що хтось із них підтримує із ним зв’язок.

Я передзвонила ще раз, через кілька днів.
-Поїхав твій лист, — радісно повідомив Метт. – Мій приятель, з яким я грав, Грег
Нейтан, дуже гарний хлопець, сказав, що постарається зробити все можливе.
Він, здається, знає дружину твого Джима. Ти знала взагалі, що він одружений?
-Так, — збрехала я.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.