Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

МЕТУШНЯ

Отак у безперервних трудах допрацювала я до моменту, коли захотілося їсти. В
цей час із дверей визирнув Оллі і сказав:
— Ну що, пішли на ланч?
Що за приємна людина, подумала я.
— Ага, я якраз про це подумала. Зараз, закрию файл.
— О’кей, — сказав він і пішов назад на своє місце. Я з задоволенням провела його
поглядом. От би закохатися в Оллі і жити з ним собі щасливо і померти в один
день.
Під час обіду, чи то ланчу, ми говорили про різні дурниці. Наприклад, про
переваги Вейтроуза над іншими супермаркетами. Я учергове дійшла висновку,
що Оллі дуже симпатичний. Дуже приємно, коли твої колеги виявляються
красивими мужчинами. Це великий стимул.

Працювалося мені непогано, новини писалися вдало, і здавалося, що врешті в
мене починає виходити. Я вивчила деякі потрібні англійські фрази, мене почали
впізнавати по голосу журналісти в різних місцях світу, яким я дзвонила за
підтвердженням інформації, я вже знала напам’ять, коли скільки загинуло
шахтарів і з якої причини в попередні роки, і таке інше.
Проте як тільки закінчився робочий день, енергійний і бадьорий настрій почав
десь діватися. Треба було дзвонити Метту в Сіетл, питати, чи знайшов його
приятель Джима. Робити цього мені не хотілося.
Я боялася почути, що мого листа справді передали його дружині, а це робило б
факт існування дружини остаточним і безповоротним, і не можна було б більше
собі розповідати, що це, можливо, просто помилка.
Я ходила по офісу, сходила в кафе, прочитала газету, проте все-таки дзвонити
було треба, і врешті решт набрала Метта.
-А, привіт, сестричко. Ти все ніяк не заспокоїшся. Мій приятель Грег
повернувся із Сан-Франциско, він каже, що твій коханець поїхав на гастролі.
Він залишив листа своїй приятельці, вона обіцяла передати, коли твій Джим
повернеться, так що я тобі більше нічим допомогти не можу, хіба що ти
передумаєш і полюбиш мене замість нього. Слухай, а все-таки – чому ти його
шукаєш?
-Як тобі сказати. Пригостила його колись кавою, тепер його черга.
Я поклала слухавку і знову вирішила забути про Джима хоч на якись час.
До офісу забіг один зі співробітників.
-А ти не йдеш на паті?
-Яке паті? 22
-Ой, я навіть не знаю, з якого приводу. Але на восьмому поверсі роздають напої.
По-моєму, приїхали якісь наші партнери звідкись. Та яка різниця.
-Іду, звичайно.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.