Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ЖИЗНЬ УДАЛАСЬ

Ми сиділи і просто тріпалися ні про що, і це була розмова розумних людей, чия
жизнь удалась. Розмова йшла англійською. Ми обговорювали якийсь фільм,
якого ніхто не бачив, проте у кожного була про нього своя думка.
-Ти бачила цей іспанський фільм, такий, — не знаю, хто його зняв, такий, схожий
на Альмодовара.
-Не бачила, але бачила рекламу, і він не іспанський, а мексиканський.
-Такий, схожий на артовий.
-Я так зрозуміла з реклами, що це мексиканська молодіжна комедія про траву,
пляжі і пиво, а ще там двоє друзів закохуються в одну тьолку.
-Мексиканська? А я думав, що іспанська.
-Та ні, там говорилося, що мексиканська. Там купа сексу, я бачила на екрані
голу жопу.
-Ну, це якраз те, що нам треба.
Всі зареготали.
На половині пинти мені все-таки довелося вийти зі свого ейфоричного стану –
приспіла потреба спробувати знайти туалет.
-Ти їх розштовхуй руками, як будеш пробиратися до туалету, — радив Оллі. — Тут
повний паб німих, вони тебе не чутимуть. Бачиш, вони гасять бички в твою
попільничку і мовчать, тільки посміхаються.
Порада виявилася слушною. Паб справді був заповнений людьми, що
спілкувалися на мигах, і були вони які хочеш – чорні, жовті, білі, великі,
маленькі… Гриміло техно середнього ступеня тяжкості. Майже ніхто його не
чув, тому бармени могли вкручувати гучність як тільки їм самим буде завгодно.
Я відвідала вбиральню, де намочила волосся і зализала його назад, щоб було не
так жарко.
Повернувшись назад до пива і народу, я побачила, що наша латиноамериканка
збирається йти. Давай-давай, подумала я, нє фіг у мене перед носом строїти
глазки чоловікам. Погодьтеся, не можу ж я строїти глазки чоловікам в той час,
як цим самим чоловікам уже строїть глазки хтось інший. Встрявати у таке
змагання – завідомий програш.
Латиноамериканку мучило питання, кому наостанок кинути більш промовистий
погляд. Зрештою вона вирішила не крохоборствувати і овіяла своїми чарами
обох. Узагалі симпатична дівчина, подумала я, і хід її думок мені цілком
зрозумілий і прийнятний. На мойом местє так поступіл би каждий, як казали
радянські піонери, коли їх нагороджували медаллю за врятування потопаючих. 65
Вона пішла, але в мене не було настрою підхоплювати знамено, і замість
фліртувати ми почали теревенити далі і реготати з дурних жартів одне одного.
На столі якось непомітно назбиралися гори порожніх пінт. Я спробувала
порахувати їх, і не змогла, бо їх було дуже багато, і погано вірилося в те, що ми
це все самі випили, бо люди стільки не п’ють.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.