Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ПОЛА ЛЮБИТЬ ЕЛЬ

Минув десь тиждень, і я подумала, що треба було б зустрітися з Оксаною.
Проте вона сказала, що у неї поки що немає вихідних найближчим часом. Ну
тоді я зайду в паб, сказала я, коли ти закінчиш, десь об одинадцятій. 67
Коли я прийшла, все вже було зачинено. У пабі на мене чекали Оксана і
Дональд.
-Іди сюди, — сказав Дональд і повів мене до холодильника в кутку бару. Там
стояло десь із п’ять пинт пива. – Ми не знали, яке ти будеш, тому перед тим, як
зливати все і зачиняти паб, налили тобі по одній пинті, щоб ти собі вибрала.
Я взяла пинту Джон Сміт. Дональд забрав лагер, а Оксана сказала, що нічого не
буде.
-Та перестань, випий щось, — ляснув її по плечу Дональд, аж вона заточилася. –
Давай, я ж пригощаю. Ти сьогодні цілий день бігала. І взагалі ти щось ніколи
нічого не п’єш. Треба насолоджуватися життям, поки є час.
-Я не можу, я п’ю таблетки. Ліки.
-Що за ліки? Ти що, хвора? – здивувався Дональд. Для цього червонощокого
шотландця сам концепт хвороби, очевидно, знаходився поза межами реальності.
Він сам, мабуть, хворів за все життя тільки на нежить і на похмільний синдром.
-По-жіночому, — сказала Оксана з притиском і подивилася Дональду в очі.
-А, все, зрозумів. У цих жінок завжди щось не в порядку.
Дональд пішов ставити музику.
-Він тільки про тебе й говорить, — сказала Оксана. – Коли прийде Пола, — він
тебе називає Пола. Чи не дзвонила ти мені. Пола те, Пола се. Я сказав Полі те і
те. Пола любить ель. Пола мені наворожила, що я буду багатим. Я ще ніколи не
бачила, щоб він так до когось ставився. Але він тобі не подобається?..
-Ну, він добра людина. Але… ні. Окрім того, я люблю іншого чоловіка.
-А, так у тебе хтось є?
-Ну, на жаль, у мене його немає, він є у когось іншого.
Прийшов Дональд.
-Що ви тут по-українськи щебечете? Чи не мене обговорюєте?
-Звичайно, тебе, — сказали ми в один голос і розсміялися. Дональд також
розсміявся. Він сів було з нами коло бару, проте багаторічна звичка взяла своє, і
він якось швидко знову опинився на своєму робочому місці, тобто з того боку
стійки.
-Будеш іще пиво? – звернувся він до мене. – Є ще темне, таке, як ти любиш.
-Давай, — погодилася я.
-Як тобі вдається пити стільки елю і не товстішати?
-Та де там, я товстішаю і товстішаю.
-Не розказуй. Ось я справді потовстішав від пива.
Я перехилилася через стійку бару і ляснула Дональда по пузу.
-Ого! Ти справді товстий. Товстий шотландець.
Дональд склав руки на грудях і прийняв ображену позу.
-Ніколи, ніколи не називай мене товстим шотландцем. Я товстий старий лисий
низький шотландець, до твого відома!
-Добре, — сказала я.
Оксана зібралася йти додому.
-Мені завтра рано вставати.
-Куди? – здивувався Дональд. – У тебе ж зміна починається о першій дня.
-Треба до лікаря. Ну, щасливо, дзвони. Весело вам посидіти.
Оксана пішла. Дональд дивився, як я п’ю пиво. Зрештою він сказав:
-Тут недалеко є дуже маленький затишний паб. Він відчинений до ранку. Пішли
туди, там непогано, і вони варять свій власний ель.
І ми пішли. У барі справді виявилося дуже затишно, і, що мене здивувало,
стояло піаніно.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.