Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

НА БЕЗРИБ’Ї ЖОПА ПРЯНИК

Я полізла на сайт, адресу якого дав мені Джеймс. На сайті справді було багато
флеш-прибамбасів. Я подивилася галерею його робіт. Судячи з усього, моєму
майбутньому другу досить часто щастило. Серед його здобутків я зауважила по
кілька перших шпальт таких газет, як Сан, Дейлі Міррор, Дейлі Експрес та
інших. Чиясь смачна сідниця блищала на сторінці Дейлі Спорт. Я знайшла в
куточку сторінки його електронну адресу і написала Джеймсу короткого листа,
кажучи, що якщо він мені відпише і залишить номер свого телефону, то ми
можемо зустрітися.
Наступного ж дня вранці мені прийшло кілька імейлів. Один із телефоном і
проханням подзвонити якомога швидше. Інші просто із проханням подзвонити
якомога швидше. Я подивилася на час відправлення – хлоп, подумала я, сидів
усю ніч за комп’ютером, і йому було нічого робити. Мабуть, іще й випив до
цього.
Я подзвонила одразу. Не колише, що він сидів усю ніч за комп’ютером. Нічого
спати, подумала я. Оскільки я одразу мала намір використати його тільки з
однією метою, то підсвідомо одразу почала налаштовуватися на те, що треба
буде послати його, і щоб не було шкода, і все таке.
-Привіт, — сказала я.
-Привіт, — відповів чоловічий голос по інший бік – не дроту, а – як же це
говорити у добу мобільних телефонів? – словом, по інший бік. – Привіт, Пола, я
дуже радий, що ти подзвонила. Коли я можу з тобою побачитися?
-Та хоч завтра. Завтра п’ятниця. Ти робиш що-небудь?
-Ні… я зустрічаюся із одним своїм другом, він скоро їде в Америку. Ти
пообідаєш із нами?
Друга можна буде сплавити, подумала я.
-Так, звісно.
Ми домовилися про зустріч.
Наступного дня я вийшла на станції метро Нотінг Хілл, роззираючись у
пошуках свого майбутнього статевого партнера і одночасно дивуючись
власному цинізму.
І ось я побачила їх – його і його друга. Я вже забула, як той Джеймс виглядав, і
мене здивувало, наскільки він високий, — навіть на підборах я діставала йому
тільки до плеча.
-Привіт, моя леді, — сказав він, обережно взяв мою руку в свою лапу і потиснув.
Потім, очевидно, передумавши, нахилився і поцілував мене в щоку. Я мимоволі
стала навшпиньки. Якщо до цього дійде, позиція «стоячи» відпадає одразу,
подумала я і одночасно зауважила, що це дуже добре придумано, що думки не
пишуться на лобі.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.