Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ТЕРРІ ЗАВЖДИ ВИДНІШЕ

До Лондона знову приїхав Террі. Це означало, що життя налагоджується, що
можна пити віскі три дні, говорити про що завгодно і почуватися живою
людиною. Мені було дуже приємно, що Террі також цікаво зі мною. Як я вже
казала, його всі люблять, і йому є з ким бухнути в будь-якому місці світу,
включно із афганськими горами – і, безумовно, у нього була купа друзів,
старіших і ближчих за мене. Але я була йому дуже вдячна, що він дружить і зі
мною також і говорить мені про речі, які йому важливі.
Ми знову пішли в його готель, де він завжди зупинявся, — той, де на другому
поверсі стояв автомат із льодом.
Террі розповідав мені, як у нього в Москві поцупили всі речі, коли він прилетів
туди у справах одразу після якогось чергового відрядження на війну. Там була
камера, купа іншої апаратури, бронежилет, два паспорти, довідка про контузію,
гроші, картки і таке інше.
-Я їхав з аеропорту серед ночі, і в мене закінчилися цигарки. Я і кажу водію:
постій, я збігаю за цигарками. Ну, і не став витягати весь багаж із собою.
Вирішив зробити такий собі широкий жест: бачиш, я тобі довіряю. Приходжу
від кіоска з цигарками, а цього мудака і слід простиг.
-І номера, звісно, ти не запам’ятав, — співчувала я.
-Та який там номер. 87
-І що?
-Ну що, пішов пішки, бо грошей не було. Потім зупинив якогось іншого
мужика, кажу, так і так, підкинь до центру. Як не дивно, він мене підвіз. Ну, і я
прийшов до своєї агенції і на стільцях там поспав до ранку, а потім поїхав до
посольства відновлювати документи.
-Ой, це ж, мабуть, так довго, — співчувала я далі.
-Ні, це дуже швидко. У мене є люди, яким дається хабар, і все робиться за три
дні. Навіть нова довідка про контузію. Але, на щастя, моя дружина випадково
була в Україні і передала мені один з моїх паспортів, то все зробили ще
швидше.
-Ну, наступного разу не будеш робити широких жестів, хай хоч це тебе втішає.
-Та який там хер, це вже втретє це зі мною трапляється, і всі три рази в Москві.
Думаєш, щось це мене навчило?
Ми перевалили за півпляшки віскі просто миттєво. В компанії Террі це зовсім
не відчувалося. Ніхто не був п’яний, навпаки.
Раптом у мене в сумці задзвонив мобільний телефон. Мені страшенно не
хотілося відповідати: це майже стовідсотково мав виявитися Девід. Але
проблема зі старим була в тому, що він не заспокоювався, доки не добивався
свого. Легше було поговорити одразу, аніж потім ще довго пояснювати, чому ти
не відповідала зразу. Якщо йому сказати, що ти пізніше передзвониш, він
одразу починав питати: а що, ти зараз не можеш говорити, бо ти чимось зайнята
терміновим? А чим? З шефом розмовляєш? І що він каже? І , це так терміново,
що ти з ним і поговорити не можеш, і таке інше.
Я знехотя полізла в сумку по телефон. Без сумніву, це таки виявився старий
хрич.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.