Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

КЛАСИКА МОТАННЯ КИШОК

-У нас немає вдома хліба, — повідомив він. – Хліб закінчився, я не знаю, що я
їстиму завтра на сніданок.
-Я сходжу завтра в магазин.
-Так, але що я їстиму на сніданок? А до того ж я почуваюся дуже слабким і не
маю жодної енергії сам сходити в магазин.
-Девіде, зараз одинадцята ночі. Магазин зачинений, і ніякого хліба там немає.
Ми можемо ці всі питання обговорити завтра вранці.
-Ну, я просто хотів тобі повідомити, що вдома немає хліба. А коли ти плануєш
прийти додому?
-Не знаю. Рано чи пізно прийду.
-А ти з ким? Зі своїм другом? Ви де?
-Ми у нього в готелі.
-Ти не збираєшся додому? Ти не виспишся, а потім знову зачинишся у своїй
кімнаті одразу після сніданку і там сидітимеш.
-Девід, ну яка твоя справа. Ну посплю довше.
У Террі на обличчі починав з’являтися здивований вигляд.
-Тоді ти не встигнеш у магазин до того, як мені треба буде іти на ланч у клуб, і я
пропущу свій сніданок.
-Ну значить, встану раніше.
-А що це за готель? Де він знаходиться? Як ти доберешся додому?
-Девід, можна ми поспілкуємося вранці? Я доберуся додому пішки, це недалеко.
Ми поговоримо завтра, окей?
-Окей, — сказав старий хрич і тут же пригадав ще щось: 88
-До речі, шпалери зі стелі таки відпали…
Я прикинулася, що не чую цього, швидко сказала у слухавку: «Добраніч,
побачимося вранці».
Террі дивився на мене, ніби я впала з місяця.
-Хто це був?
-Це господар, у якого я знімаю квартиру.
-Він що, думає, що він твій чоловік? Чого ти йому дозволяєш лізти в твої
справи? Яке його діло, з ким ти і де ти?
-Я, відверто кажучи, не знаю. Він якось виглядає таким нещасним, здається, він
без мене просто помре. Я знаю, звісно, що він і без мене проживе прекрасно, але
він до мене насправді дуже добре ставиться – постійно запрошує мене в оперу,
таке інше. Тягає в ресторани. Не те, щоб мені цього було треба, — просто він
якось намагається…
Террі слухав мою балаканину, аж доки я не видихлася.
-Я не знаю, чого ти це терпиш, — повторив він. – Кинь ти його на фіг. Що ти,
прив’язана до нього, чи що? Жив він без тебе – і далі проживе. Я не розумію,
чому деякі жінки дозволяють чоловікам вити з себе вірьовки, коли ті починають
прикидатися нещасними. Іноді просто дивуюся.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.