Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ОПЕРАЦІЯ И

Сказано – зроблено. Одразу ж після прийняття цього рішення я почала шукати
нову квартиру. І за тиждень мені трапилося на очі оголошення, котре мене
влаштовувало. Це була крихітна квартирка на Піккаділлі.
Минув певний час, доки я наважилася сказати старому, що збираюся від нього
виїхати. Я передчувала, що ця новина дасть йому непоганий привід закатати
гидотний скандал з істериками і хапанням за серце. Проте я твердо вирішила не
піддаватися на його хитрощі і впевнено довести йому, що я прекрасно знаю, що
він без мене аж ніяк не пропаде.
Я ретельно вибрала день. Це був четвер. Старий дзвонив мені на мобільний
кілька разів протягом дня, з інструкціями, що робити, якщо в магазині не
виявиться баранячих котлет, і роздумами на тему, чи хотілося б нам у такому
випадку свинячих відбивних, а також побажаннями купити спаржевої квасолі,
бо вона гарно йде із баранячими котлетами, а якщо не буде спаржевої квасолі… і
що, мабуть, велику пляшку вина відкривати сенсу немає, а нам вистачить
маленької… І як йому доставили ящик вина у маленьких пляшках, але як
доставка затрималася, і як він сварився із магазином по телефону…
Ну, постривай до вечора, зловтішно думала я. Ти почуєш щось таке, що забудеш
і про спаржеву квасолю, і про сварки з магазином. Водночас думка про те, що я
зараз матиму кричати і лаятися зі старим, була мені неприємна. Я вже
передчувала, як він почне страждати, що я не хочу з ним жити, і розповідати,
що він на межі бідності, і не може заплатити за хату… Брр. Я відчула, що мені
потрібне віскі-друге.
Окинувши оком офіс, я зітхнула. Зі співробітників, яких можна було смикнути
на віскі і поскаржитися на життя, був присутній тільки завжди готовий Нік, у
якого завжди тьмяніли очі, коли він на мене дивився. Проте я вперто не вважала
його за людину. Принаймні за людину, з якою можна вести осмислену бесіду.
Я вирішила спробувати набрати свою подругу Оксану з бару.
На щастя, у Оксани був вихідний, вона саме вибирала собі джинси неподалік,
погодилася зустрітися з радістю, і, словом, усе склалося чудово. Ми пішли в
затишний паб у Ковент-Гардені.
-А чого ти взагалі переживаєш? – запитувала мене Оксана. – Ну, хай він собі
ридає. Ти його за місяць попереджаєш?
-За місяць.
-Ну і хай іде в баню. Можна подумати, він тобі родич якийсь.
-Ні, на щастя, ні.
-Ну тоді з глаз долой – із сєрца вон. Він тобі розповідає, що він нещасний, а ти у
це віриш. Ну, перетерпиш ти кілька неприємних хвилин, якщо ти кажеш, що він
має звичку влаштовувати скандали. І то, скажи йому, що ти не зобов’язана це
вислуховувати. І все! Ти так переживаєш, ніби ти коханця кидаєш.
-Коханця, мені здається, набагато легше покинути, аніж старого хрича. 91
-До речі, твій Джим – ви досі так і переписуєтеся?
-Іноді. Не часто. Що толку? Це якби ми могли зустрітися – тоді інша справа. Та
треба й його послати. Справді, я витрачаю своє життя незрозуміло на що. Все,
зараз з усіма розпрощаюся, а ти мені знайди у себе в барі гарного хлопця. У вас
же вся публіка із Сіті. Знайди мені стрункого, спортивного фінансиста, який би
заробляв купу грошей і не знав, що таке саксофон. Я тоді його полюблю і вийду
за нього заміж…
На мене, очевидно, трохи подіяло віскі, бо мене почало заносити. Ми
розплатилися й пішли.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.