Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

КАРЛСОН ПРИЛІТАЄ ЗНОВ

Годі й казати, як я чекала на зустріч із Джимом. Цьому підкорялося все. Кожен
крок, який я робила в напрямку роботи, чи дому, чи супермаркету, чи
книжкового магазину, як я знала, був насправді кроком назустріч Джиму.
Він мав приїхати у червні, а чекати його я почала в травні, як тільки він про це
написав.
Лист був дуже короткий: «Дорога Пола, я, можливо, незабаром буду в Лондоні.
Мене запросили пограти в одному барі. Думаю, я приїду десь незабаром на
кілька днів. Ти будеш у місті?».
О Господи, ну звичайно, я буду в місті. Я одразу відмовилася від планів поїхати
до моря в теплі краї. Море нікуди не дінеться.
З того дня я почала чекати. Проходячи повз який-небудь гарний бар із гарною
музикою, я думала, що ми могли б сходити сюди. Якщо буде гарна погода,
можна буде поїхати в К’ю Гарденз і пити вино на березі Темзи. А буде дощ –
сидітимемо в якому-небудь затишному місці і говоритимемо про різні важливі
речі – про музику, наприклад. Нам буде треба багато про що поговорити,
думала я, адже ми вже сім років як не розмовляли одне з одним.
Ми і зараз тільки переписувалися. Із переписки я дізнавалася, щоправда,
несподівані факти. Виявилося, що Джим проти глобального потепління, і через
це йому соромно щоразу, коли він літає літаком, бо літаки додають до цього
самого потепління.
Ця інформація була дивною, і я не знала, як на неї реагувати. Воно, звісно, всі
проти глобального потепління, я теж проти. Але щоб було соромно літати на
літаках?.. а як же тоді діставатися до інших країн?
Словом, про це також треба було поговорити, але краще вживу, а не в листах.
Важко сказати, що заважало мені зняти слухавку і набрати його телефонний
номер. Можливо, тому, що нас розділяло кілька часових поясів. Можливо, тому,
що десь біля нього в будь-який момент могла виявитися чортова дружина, і він
тоді ухилявся б від якихось відповідей, прикидався, що я не знаю хто, і так далі.
Але також я боялася, що нічого путнього не зможу сказати йому по телефону,
розгублюся, забуду англійські слова і таке інше. Коли людина закохана, вона
робиться дурною і боїться бозна чого. 94
І взагалі не люблю телефон. По телефону не можна подивитися людині в очі,
наприклад.
Часто на мене находило бажання викинути Джима з голови, забути про нього, а
ще краще – взагалі зненавидіти, щоб уже точно. Проте ці періоди невідворотньо
минали, не принісши великих результатів, і я знову починала чекати на Джима.
Чекання наповняло моє життя сенсом. Одразу, як він написав, що приїде, життя
стало прекрасним, наче зітканим із рожевих пелюсток. Окрім того, стався
приплив сил. Свою денну роботу я переробляла за кілька годин, і мені хотілося
працювати ще, щось робити, створювати і таке інше. Мені зовсім не снилися
шахтарі ночами – здавалося, що навіть українські шахти припинили
завалюватися через те, що мені так добре.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.