Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ПОТРОШКУ РОЗМИНАЄМОСЬ

Дещо прийшовши до тями, я учергове дала собі слово не думати про Джима, а
щоб підкріпити це рішення якимось конкретними діями, вирішила подзвонити
Джеймсу.
Наступного дня яскраво світило сонце, і я почувалася непогано. І навіть на
роботу якось хотілося. І навіть перспектива подзвонити Джеймсу, а потім
зустрітися з ним видавалася приємною. Принаймні хоч якийсь мужчина. Не
можна ж зовсім засихати.
Польські будівельники на вулиці звично всі хором провели мене поглядом і
засвистіли. Я махнула їм сумкою і показала язика, що викликало серед них
пожвавлення.
Через секунду біля мене пригальмував Ролс-ройс, із якого висунулося чиєсь
товсте рило і сказало:
-Ух ти, гарні ноги.
Рилу я також показала язика. Словом, у мене справді був гарний настрій, і на
мене озиралися практично всі, хто виходив із метро на Грін парку. Це також
додало мені гарного настрою. Ви тут працюєте, а я тут живу, думала я. Так, я
іноземка, мені тут усе чуже, я говорю іншою мовою і мене тут ніхто не знає,
зате я живу на Піккаділлі, а ви – у якійсь дупі. Те, що за це мені доводилося
платити рівно половину зарплати, на той момент не рахувалося. Ну, подумаєш.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.