Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ЛЮБОВ

І якось несподівано я відчула, що люблю це місто. В одну мить я якось
поділилася кров’ю з ним, із Лондоном. Чому це сталося так раптово – не знаю,
може, досить було побачити квіти вишні навпроти готелю на Барклі сквер, щоб
збагнути, що, може, пристрасть до цього міста таїлася в мені давно. Може, після
довгої сльотавої, сірої, дощової, депресивної зими вітер із ароматом життя, яке
ось-ось уже на підході, подіяв на мене так сильно.
Але так буває і з людьми. Буває, ти знаєш когось давно, і це твій друг, і ти
тільки найкращі почуття – гарні, спокійні – відчуваєш до цієї людини, коли
раптом він зайде до кімнати з морозу, із рум’янцем, посміхнеться, і ти вдихнеш
його запах, і все – тобі кінець.
Мені захотілося доторкнутися до стіни будинку на Піккаділлі, погладити її.
Оскільки мені ніщо не заважало, я так і зробила. Кострубата штукатурка дала
мені таке ж саме гостре чуттєве задоволення, як, буває, неголене підборіддя
чоловіка, від якого шаленієш і який уранці спить на твоїй руці. Може, хтось
скаже, занадто для приміщення банку, та ще й не того, в якому мій рахунок? Ні,
не занадто. Нічого не буває занадто, коли любиш. А я любила в ту мить Лондон.
Якось усе ж поборовши раптовий напад любові до лондонських вулиць, я
добралася додому, де взялася читати англійський переклад Майстра і
Маргарити, хто не знає – це написав Булгаков.
Поступово мені ставало краще і краще, і пиво було гарне, і ще я знайшла в
холодильнику французьку салямі, майже таку добру, як і наша, а потім
висунулася у вікно і почала нахабно роздивлятися перехожих. Ну а шо. Мені
так хочеться. А з часу знайомства із Джимом я чітко усвідомила одне – краще
шкодувати про зроблене, аніж про незроблене.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.