Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ЗУБ ДРУЖИНИ ЕМІЛЯ

Робочий день невхильно наближувався до кінця. У нашому колективі прийнято
зникати з роботи о шостій, як у казці про Попелюшку все зникало опівночі. О
шостій мої колеги перетворюються на дружин та чоловіків, матерів і таке інше,
як карета – на гарбуз.

Поруч по телефону почав говорити Еміль. Як випливало з його розмови, його
жінка вставила у приватній клініці новий зуб. Цей факт, судячи з його балачки,
потряс Еміля до глибини душі.
-Це скільки один зуб виходить? Чотириста фунтів? А погано не стане цьому
лікарю від такої кількості грошей? Значить, треба було сказати, що не треба
було це робити. Треба було сказати, що ти не це просила. Кого цікавить, який це
метал, господи Ісусе. Значить, поганий лікар. Ну добре… добре… ні, ну це
взагалі викликає…

Мене почало турбувати, що я робитиму після шостої. Мені потрібна була
людина, в діогенівському сенсі слова. Хтось, із ким можна говорити. Звісно, мої
колеги в будь-якому разі не підходили для того, щоб розповідати їм про те, що 120
мені муторно і недобре, і ввижаються різні дивні речі. Я вирішила піти в Сохо, а
там буде видно.
Коли я вийшла, саме почав накрапати дощ. Можна було витягнути із сумки
парасольку, але я обламувалася. Я дійшла до Сохо, зайшла до першого-ліпшого
бару, яким виявився заклад під назвою Сохо Спайс, сіла за стійкою і почала
гаяти час до ночі.
Після двох «Маргарит» я відчула певне полегшення. Бар потроху заповнювався
людьми. Двоє арабів із білою вже досить п’яною дівчиною почали щось
танцювати посеред бару. Тільки я подумала, що скоро в мене почнуться
проблеми, як вони, в якомусь плані, почалися. До мене підсів красунчик араб із
вологими губами і солодким поглядом і втупився в мене. Коли я повертала
голову і дивилася на нього, він тільки посміхався.
Зараз би йому кальян поруч, а мені шальвари, подумала я, і щоб він награвав
собі на музичному інструменті арабські мелодії, дивився мені в очі і посміхався,
а потім замкнув би мене в гаремі і написав би про свою любов вірша в розмірі
газель. Брр, мене зморозило при цій думці.
Я швидко допила третю «Маргариту» і вшилася з бару, одразу повернувши за
ріг. Швиденько озирнувшись, перед тим як зникнути, я побачила, що він
вийшов за мною і дивиться у протилежний бік. Ну і слава Аллаху, подумала я і
пішла собі шукати іншого місця.
Нарешті стало зрозуміло, що ходіння по барах наодинці з собою не затьмарює
того факту, що мені ні з ким поговорити, і можна з тим же успіхом піти додому
спати.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.