Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ЖИТТЯ БЕЗ НАМИСТА ПОСТУПОВО ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ЖИТТЯ З НАМИСТОМ

Тільки тому, що я не знала про його існування. Нас із цими перлами звела разом
сама доля, казали мені внутрішні голоси. Я дивилася на намисто. Воно, як мені
здавалося, хотіло на мою шию і лагідно обійняло б її, нечутно замурчавши при
цьому.
Зрештою я відродила в собі дар людської мови, підізвала продавщицю і
попросила витягнути намисто. Вона дістала його з заскленої вітрини, підійшла
до мене ззаду і защібнула його на моїй шиї. Доки її сухі теплі пальці
розбиралися із защібкою, час до часу торкаючись моєї шкіри, я лихоманково
дивилася очима, де тут дзеркало.
Якось мені ніби вдалося піти, а не побігти до дзеркала. Із нього на мене
дивилася людина, майже мені незнайома, змінена одним-єдиним перловим
намистом до невпізнання і, безумовно, краща, ніж та, стара людина, до якої я
звикла.

Звісно, жодної мови не йшло про те, що я зніму це намисто, а тим більше – що
вийду звідси без нього. Думка про те, що вони можуть належати комусь
іншому, була просто вбивчою. Як завжди за законами підлості, в мене саме
скінчувалися гроші, і до зарплати ще було досить довго.
Але для чого ж тоді потрібна західна цивілізація, яка видала мені красиву
сріблясту кредитну картку? Та звісно ж, для того, аби я могла собі на неї
купувати перлові намиста.
Словом, із магазину майже нікому не відомого дизайнера я вийшла іншою
людиною – вродливішою, навіть, здається, вищою на пару сантиметрів і,
безумовно, легшою… десь на сто фунтів стерлінгів.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.