Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ЖІНКА ПЛАЧЕ

Я дійшла до Поланд-стріт і вирішила вже йти додому. Раптом мій погляд
спіткнувся об молоду високу і повну жінку, що стояла на розі із мобільним
телефоном у руках і плакала. Вона не просто плакала – вона ревіла.
Зворотнім боком долоні тієї руки, де не було телефона, вона витирала собі очі,
від чого на обличчі залишалися чорні патьоки, розмазувала колись ретельно
нафарбовані губи. Її завите каштанове довге волосся розлетілося по пухких
плечах.
Вона голосно плакала, не звертаючи жодної уваги ні на перехожих, ні на те, що
стоїть у калюжі у своїх божевільних, не по сезону сандалях, і її повні білі ноги
вже були забрьохані болотом. Я зупинилася; мене тут-таки у спину штовхнув
хтось, хто далі поспішав у своїх справах, вибачився і пішов собі далі.
Підійти до неї чи не варто? З одного боку, людина плаче. Можливо, їй потрібна
якась допомога. А з іншого, хто я їй така, щоб узагалі втручатися? Я підійду
зараз, а вона мені скаже, щоб я йшла в жопу і не заважала.
Може, в людини напад горя, і вона взагалі ні з ким говорити не хоче. А захоче –
то подзвонить якимось своїм друзям, он і телефон у руці. Проте я зробила
кілька кроків до неї, не знаючи, щоправда, що я їй скажу.
Але тут вона розвернулася і притулилася обличчям до стіни. Я зітхнула, також
розвернулася і пішла собі своєю дорогою.

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.