Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

ВИ ЗВАЛИ? Я ПРИЙШОВ

Із презентації я поверталася пішки і ще віддалеку помітила коло дверей свого
будинку одягнену в чорне фігуру, яка сиділа на асфальті і пила пиво із
бляшанки. На фігурі були чорні армійські черевики.
-Прямо як Макс, — подумала я.
Фігура також мене побачила.
-Ти що, телефоном принципово не користуєшся? – гукнула мені фігура. – Я тобі
дзвоню вже хтозна скільки. Довелося самому прийти.
Я остовпіла.
-Що, не сподівалася?
-Що ти тут робиш? – сказала я.
-Приїхав тебе розважати.
-Мене розважати?
-Ти ж мене кликала, аби я тебе розважав.
-Ні, справді?
-Що справді? Те ж саме роблю, що й ти. У мене тут нова робота. Але це тільки в
понеділок. Ти маєш мені все показати в цьому місті.
Далі розмовляючи, ми піднялися в мою квартиру, кинули його валізу і пішли на
пиво. І я йому все розповіла – як я сюди приїхала, як знайшла Джима і що з
цього вийшло, як мені бракує Террі, як тут іноді самотньо, як мою книжку
віршів надрукували в Лондоні і як добре, що він приїхав. Ми говорили і
говорили, потім паб зачинився, і ми пішли до мене далі говорити, пили чай у
моїй студії на Піккаділлі, як колись у добрі часи на київській кухні, а коли
нарешті почало вставати сонце, лягли поспати – адже попереду був новий
гарний день, можливо, без дощу, і треба було йти гуляти по Лондону, і при
цьому говорити – скільки завгодно і про що хочеш.

Світлана Пиркало, 2004, Лондон і багато інших місць

Категорія: Світлана Пиркало. Не думай про червоне (Роман. Не для молодшого шкільного віку)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.