Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КРАДІЖКУ, БОРГИ ТА НЕДОЗВОЛЕНИЙ ПРОМИСЕЛ

Дуже жорстокими, а часом антилюдськими (за сьогод­нішніми законами) були за часів Ярослава Мудрого пока­рання за крадіжку. Так, наприклад, за тими законами будь-хто мав право вбити на місці наздогнаного нічного злодія (татя). А той, хто протримає його зв’язаного до ранку, зобо­в’язаний йти з ним на княжий двір для здійснення право­суддя. У тому разі, якщо зв’язаний злодій через якісь при­
чини буде убитий — це є злочином, і вин­ний сплачує до скар­бниці 12 гривен. Особливо цінився в ті часи в господарстві й на війні кінь, тому за його викрадення було передбачене особливе покарання. У законі про нього мовилося так: «Тать коньовий

видається головою князю і втрачає всі права цивільні, віль­ність і власність». Су­воро каралася і кра­діжка предметів осо­бистого домашнього господарства, худоби або зерна.

Вельми суворо каралися в законі дії, які завдають шкоди або призводять до загибелі живої при­роди, у тому числі корисним тваринам або рослинам, тоб­то, за сьогоднішніми поняттями, браконьєрство. Так, на­приклад, «за бобра, украденого з нори, визначається 12 гривен пені». Тут йдеться про так званих племінних бобрів, із утратою яких хазяїн позбавлявся усього можли­вого приплоду. За умисно зарізаного чужого коня або іншу худобу зловмисник сплачує 12 гривен до скарбниці, а ха­зяїну — 1 гривну. За зрізані дерева з племінними вулика­ми бджіл винний зобов’язаний внести до скарбниці 3 грив­ни, за дерево — півгривни, за вигнання бджіл — 3 гривни,

а хазяїну «за мед нелаженого вулика — 10 кун, а за лаженого — 5 кун».

У законі передбачено особливе покарання за підпал бу­динку або току. Такий палій «видається головою князю з усім маєтком, з якого потрібно раніше винагородити зби­ток, завданий хазяїну току або будинку».

Однією з важливих історичних особливостей законів Ярослава було й положення про те, як хазяїн відповідав пе­ред законом за невчасну видачу слузі зароблених ним гро­шей. У цьому випадку хазяїн був зобов’язаний сплатити по­зивачу 60 кун пені, а якщо він силоміць віднімав у слуги гроші, то, повернувши їх, сплачував ще до скарбниці З гривни пені. Суворо каралися, згідно із законом, боржни­ки, які вчасно не повертають або не бажають зовсім повер­тати грошові борги. Так, за законом, було потрібно, щоб по­зивач по поверненню грошей представив свідків і, якщо во­ни поклянуться у справедливості його вимог, кредитор бере свої гроші та ще 3 гривни.

Особлива довіра в законі до людей торгових ілюстру­ється тим, що, якщо купець повірив гроші іншому купцю для торгівлі, і боржник почне відмовляться, то свідки в цьому разі не потрібні, а відповідач сам мусить присягати. Закон виявив особливу турботу про захист прав купців-іноземців, що мало історичне значення для успішної зов­нішньоторговельної діяльності в Русі-Україні. Закон зобо­в’язує загальновідомого боржника, якому іноземець пові­рив свій товар, продати з усім його майном і задовольнити іноземця першими вирученими грошима або скарбницю. Якщо купець втратить ввірений йому товар у пияцтві або промотає, або зіпсує через недбалість, то позикодавці, згідно із законом, мають право вчинити з ним, як їм зама­неться: відстрочити платіжні борги або продати самого боржника в неволю.

Категорія: Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.