Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

ВЕРСІЯ ДРУГА (НЕТРАДИЦІЙНА)

Дещо узагальнюючи зміст традиційної версії, викладеної нами в загальних рисах, підкреслимо, що її прихильники ба­чили розстановку сил у «братній» боротьбі так: з «одного боку барикад» — князь Святополк Окаянний, а з іншого — Гліб, Бо­рис, Святослав і, звичайно ж, Ярослав, який зумів назавжди позбавити Київську Русь від жорстокого братовбивці. Крім то­го, традиційна версія будується на зіставленні Святополка та Ярослава, які, відповідно, втілювали сили підступності та зла з одного боку й великодушності та справедливості — з іншого. Підкреслимо, що прихильники нетрадиційної версії, вперше викладеної в декількох старих скандинавських сагах і в дея­ких інших джерелах, подають події, про які йдеться, дещо по-іншому. Передусім «нетрадиціоналісти» проголошують Свя-

тополка та Бориса не смертельними ворогами, а… союзника­ми, які протистояли «владним» амбіціям Ярослава.

За нетрадиційною версією, після смерті Володимира Ве­ликого в Києві запанував Святополк, дружина Бориса спробу­вала підштовхнути свого князя до активної боротьби проти нього. Проте Борис твердо заявив своїм дружинникам, що ні­коли не підніме руки на свого брата, якого він шанував і ша­нує не менше, ніж рідного батька…

Читачі певно помітили, що ця фраза Бориса трапляється в нашій статті вже не вперше. Проте прихильники традиційної і нетрадиційної версії вкладають у неї абсолютно різний смисл: якщо перші хотіли підкреслити нею бажання Бориса без боротьби прийняти смерть від людей Святополка, то другі інтерпретують її як прагнення Бориса ні в якому разі не воро­гувати зі Святополком. Більше того, «нетрадиціоналісти» вважають, що Борис і його дружина були активними захисни­ками влади Святополка від «посягань» Ярослава. На їхню думку, 1016 року не Святополк, а саме Борис вирушив у похід проти армії Ярослава. Щоправда, у кривавій битві між брата­ми Борис не переміг, його воїни зазнали поразки, тому він був змушений втекти до Угорщини, а Святополк — до Польщі…

Звісно, щодо цих подій дві версії (традиційна й нетради­ційна) дуже відрізняються одна від одної. Якщо в першій Бо­риса зображають як людину, яку Святополк сприймає як не­безпечного потенційного ворога, то в другій Борис — сильний і важливий союзник Святополка.

Через деякий час загони Бориса, який не змирився зі сво­єю поразкою, підішли до Києва і взяли в облогу місто. Однак взяти столицю Київської Русі, добре укріплену Ярославом, Борис не зумів…

Пізніше Ярослав отримав донесення, що під час облоги Киє­ва Борис загинув. Проте згодом це не підтвердилося, більше того, майбутній «тесть Європи» і його дружина дізналися, що насправ-

ді Борис вижив і збирається, відновивши сили, знову битися з Яро­славом. Цілком можливо, що попереду в братів-суперників була ще не одна битва, а їхні дружинники ще неодноразово схрещува­ли б один із одним мечі. Проте саме тоді командир варязької дру­жини, яка служила в Ярослава, Еймунд запропонував йому покін­чити з братом-противником не на полі битви, а «нетрадиційним» способом, на що Ярослав, хоча й вагаючись, але все ж таки пого­дився. .. Одного разу, вночі, коли Борис і його дружинники відпо­чивали після ратних справ, Еймунд і декілька варягів пробралися до його шатра, вбили там князя, який спав, а голову Бориса при­несли Ярославу як неспростовний доказ смерті його ворога…

Таким чином, на думку тих, хто погоджується з нетрадицій­ною версією, підступно вбив Бориса аж ніяк не Святополк, а са­ме Ярослав. Звернімо увагу читачів на те, що й самі деталі цього вбивства дуже схожі на деталі «теракту», скоєного щодо Бориса боярами Святополка, — таке саме князівське шатро, така ж гру­па вбивць, які його оточили, таке ж раптове й лиходійське зни­щення князя… З такого нетрадиційного викладу подій природ­но випливає, що за своєю зловісною роллю Ярослав «заслуже­но» займає місце жорстокого братовбивці замість Святополка…

Категорія: Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.