Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

АТАКА НА «ДНК»* Приватизація «СвятоїРусі» триває, або Що означає для України Десятинна церква

У Третьяковській галереї в Москві за ініціативи російсько­го президента Д. Медведева відкрилася масштабна вис­тавка «Святая Русь», яку пізніше представлять також у Санкт-Петербурзі. Російські ЗМІ повідомляють, що вона присвячена давньоруській культурі, а на сайті Третьяковської галереї її названо «унікальною за масштабом та значи­містю виставкою шедеврів російського мистецтва X— XIX століть». По суті ж, цією експозицією Росія атакує укра­їнську «ДНК» та ідентифікацію, повністю приватизовуючи історію та культурну спадщину України часів Київської Русі.

Насправді ця експозиція (щоправда, з деякими змінами) виставляється вже вдруге. А вперше вона була представлена в серці мистецької Європи — Паризькому Луврі — під назвою «Holy Russia» (у перекладі — «Свята Росія»): «Російське мис­тецтво від Початків до Петра Великого». В Москві ж її назва зазвучала ВЖ6 як «Святая Русь». Відчуйте, як то кажуть, різ-

ницю та підміну понять. До речі, «Holy Russia» в Луврі була організована за підтримки «Газпрому».

Інформацію про виставку досі можна знайти на офіційному сайті музею — louvre.fr. Представили її як «послідовне знайом­ство з давньоруською культурою — від скіфських кам’яних баб до архітектурного макета Смольного монастиря в Петербурзі». А тривала вона протягом майже трьох місяців минулого року.

Власне, «День» уже згадував про цю експозицію. Львів­ський мистецтвознавець Христина Березовська, яка випадко­во бачила її, писала в матеріалі для «Дня»: «На центральному табло цієї експозиції — фотографія нашої Софії Київської з підписом: «Російська пам’ятка, яка розташована на території України». А поруч чимало українських ікон — Володимирська, Петровська Богоматір XII ст., — теж представлених як зразки російського мистецтва. Ми знаємо, що іконописна ро­сійська школа виникла тільки в XVII ст., тобто навіть хроно­логічно ці ікони не можуть бути російськими. Але… Металеві нашивні прикраси з Товстої Могили, галицькі колти з орнітоморфними емалевими зображеннями й чимало інших предме­тів із власне українського мистецького «фонду» були пред­ставлені на виставці в Луврі як зразки «російського мистец­тва». І саме це «російське мистецтво» французькі журналісти слухняно та бездумно піарили на шпальтах своїх газет і жур­налів. Для пересічних французів різниці між словами Russia та Rouse немає». Христина навіть описувала, як «українська діаспора написала до Лувру листа, в якому висловила своє здивування: як така поважна мистецька установа з високим кредитом довіри елементарно не перевірила достовірність ін­формації? У відповідь прозвучало: «Вам самотужки потрібно пильнувати свою культуру».

Це не що інше, як інформаційно-культурно-генетична війна проти України — і на її власній території, і в світі, про яку Україна часто навіть не здогадується. Парадокс, але Росія в Європі почувається значно вільніше та розкутіше, ніж

Україна, вона собі може значно більше дозволити. Зокрема, за рахунок бюджетів, якими розпоряджається. Так чи інакше, організувати виставку в Луврі — задоволення не дешеве. Але бентежить насамперед інше. З тим, що нам «самотужки пот­рібно пильнувати свою культуру» не посперечаєшся, але ж і Лувр — не пересічний виставковий майданчик. Як і будь- який інший музей, він передусім — наукова (!) установа, яка долучається до легітимізації, мабуть, однієї з наймасштабніших фальсифікацій в історії людства. Освячуючи «Святую Русь», Лувр, свідомо чи ні, заперечує українську ідентичність та Україну як частину європейського простору. Не найкра­щий сигнал для України. Знову.

Росія декларує свою святість, але водночас залишається вірною Сталіну. Під час однієї з дискусій, яка була присвя­чена десталінізації, в ефірі російського телеканалу «Совершенно секретно» один із експертів сказав: ті, хто зазіхає на образ Сталіна, повинні мати на увазі, що 90% сучасної ро­сійської ідентичності — це Сталін, тому той, хто його ата­кує, — розвалює Росію. Виробляючи християнський флер на експорт і для внутрішнього вжитку, Росія не може розпро­щатися ні зі своєю радянською спадщиною (за якою чимало зовсім не християнських учинків), ні з більш ранньою ім­перською, яку так само важко «звинуватити» в надмірній християнській моральності. У цьому полягає великий росій­ський парадокс, якого Європа вперто не бажає помічати (вбачаючи в ньому все що завгодно — ексцентричність, без­країсть російської душі — тільки не те, що є насправді) й жертвою якого була й ще досі є Україна.

Луврська виставка мала грандіозний (навіть за мірками паризького музею) успіх серед публіки та преси. Її відвідало близько 260 тисяч осіб. І як, цікаво, Україна збирається дола­ти цю тотальну брехню загальносвітового масштабу? Можли­во, нам знову ж таки допоможуть Гарнюня та Спритко, «пос­ли» нашої ідентичності у світі?

Це важливо. Як зазначила в інтерв’ю gazeta.ru куратор виставки «Святая Русь» Наталія Шередега, серед експона­тів, які виставляли в Третьяковці, є… фрагменти розпису Десятинної церкви в Києві. Саме тієї, яку нахабно захопив Московський патріархат. А це означає, що наше «ДНК» продовжують атакувати. З різних напрямків та з різним рівнем агресії. Хоча методи «навернення», по суті, не надто змінилися. Виставка в Третьяковці, яка дивним чином пе­регукувалася з актуальними подіями в Києві довкола Деся­тинної церкви, виглядає як продовження дуже старої істо­рії про світ цивілізований та світ варварський, про світ християнський та, як писали на середньовічних мапах у напрямку Сходу: «hie sunt leones», тобто територію, де «жи­вуть леви», про загрозливу та хижу землю, у «святості» якої не залишилося більше нічого святого.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) — один із двох типів природних нуклеїнових кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК та білків.

Категорія: Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.