Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

«ВІДРОДЖЕНУ ПАМ’ЯТЬ НЕ ВДАСТЬСЯ СПОТВОРИТИ ЖОДНИМИ ЗАХОДАМИ»

Юрій ЩЕРБАК, Надзвичайний і Повноважний Посол Ук­раїни:

—  Ми знаємо, якщо підмінюють ДНК, часто відбуваються хворобливі мутації, тобто якщо ДНК замінити якоюсь штучно створеною субстанцією, то те, що вона програмує, буде абсо­- лютно іншим. Сьогодні продовжується надзвичайно агресив­на, «свирепая» політика творення на силу «Русского мира». Події навколо Десятинної церкви — теж у цій парадигмі. Вони хочуть створити свою Русь, змінивши пам’ять про Київську Русь. Хоча кожному зрозуміло, що такі пам’ятки, як Софія Київська, Десятинна церква, Михайлівський собор — це па­м’ятки, які ніякого стосунку до так званої Святої Московської Русі не мають. Це — пам’ятки Київської Русі, тієї церкви, що прийшла на нашу землю від візантійського християнства. Хрещення Київської Русі відбувалося в рамках тієї єдиної цер­кви, яка юридично й фактично міняє парадигму Московської імперської церкви, що оголосила себе третім Римом.

Відбувається все це (як і щодо Десятинної церкви) через інс­титуції, уряд, людей в Україні, якими керують російські націо­налісти, що потурають захопленню наших святинь, не розумію­чи, що прийде час, коли треба буде відповідати не тільки перед Бо­гом, а й перед законом, історією, людьми. Але вони ніколи не здій­снять те, що намагалися зробити за часів кривавих комуністич­них репресій, коли руйнувалися всі пам’ятки в Україні, знищу­валася наша пам’ять. Ми відродили свою національну, історич­ну й релігійну пам’ять, тому вони повинні розуміти, що відродже­ну пам’ять ніякими заходами не спотвориш. Звичайно, таким спро­бам треба чинити серйозний опір, необхідно, щоб громадськість боролася за історичну правду, яку ми всі прекрасно знаємо, тре­ба, щоб керівництво держави розуміло, що це дуже небезпечна гра, що не можна все робити насилу і вважати, що за один-два роки мож­на сформувати якесь утворення, яке вони не змогли створити в Ук­раїні за весь час панування царизму й комунізму.

Українська незалежна православна церква (Київського патріархату) була завжди, ніхто її не знищить, і не змінить іс­нуючої ситуації. Навіть якщо вони й зможуть щось тимчасово захопити, якісь пам’ятки, то перетворити нас на московських холопів ніколи не зможуть, тому що ми ніколи не були холопа­ми. Тільки люди, які втрачають під собою ґрунт (у Росії), які стоять перед дуже серйозною кризою, намагаються впровади­ти ці методи в Україну, намагаються приєднати наш духовний простір, назвавши його «русским миром». Але в Україні його ніколи не буде — буде українська земля, історія, церква.

Україна-Русь і український світ.

Категорія: Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.