Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

1.2. Російська ідея та її криза

Характерно, що термін «російська ідея» народився з-під пера Ф.М. Достоєвського 1862 року, через рік після скасуван­ня кріпосного права, коли Росія почала замислюватися про нові принципи свого існування. Услід за ним про «російську ідею» майже сто років писали найвидатніші мислителі — В. Соловйов, брати Трубецькі, І. Ільїн, М. Бердяев. Щоправ­да, після Жовтневого держперевороту робити це можна було вже тільки за кордоном.

Чому ж про «російську ідею» ніхто не писав ані в XII, ні в XV, ні в XVIII столітті, але всі дружно заговорили про неї з кінця XIX століття? Справа в тому, що цей період став часом її кризи, що виявилася найглибшою в історії нашої цивіліза­ції. (Адже й сенс життя, як запевняють екзистенціалісти, лю­дина усвідомлює на межі її втрати.) Подивимося, як і в чому виявилася криза.

Остання третина XIX століття — період виникнення в Ро­сії, уперше в її історії, атеїзму, а разом із ним бомбизму й теро­ризму. Людині, далекій від історії країни й церкви, такий зв’язок видається дивним. Узагалі, якщо в кишені немає гро­шей, будь-хто розуміє — справи кепські, повечеряти не вдас­ться. А ось Бог — це ж надто висока абстракція, його існуван­ня або відсутність навряд чи впливає на звичайне, повсякден­не життя. Але насправді такий висновок — результат повер­хового розгляду проблеми.

Поясню, чому я це стверджую. Для щиро віруючого Бог — це вище, нескінченне, нічим не обмежене начало. І через пе­рераховані характеристики правила соціального життя в істо­ричній Росії, а вона століттями існувала як держава-церква, абсолютно надійно скріплювалися Біблією та вірою. (Поясню: я розглядаю цікаву нам проблему не з позиції віруючого й не з позиції невіруючого, але з погляду нейтрального соціального спостерігача.) Чому слід було підтримувати моральні нор­ми — та тому, що в Біблії сказано — шануй батька, шануй ма­тір. Чому нерушимі норми права? — Правильно, тому що в заповідях написано: не лжесвідчи, не вкради, не вбивай. А як ставитися до влади, до імператора — у православній Росії, звісно ж, як до помазаника Божого. Додам, що богопомаза- ність накладала величезну відповідальність на підданих, але насамперед — на самого імператора.

А якщо існування Бога ставиться під питання, понад те, Для деяких і питання немає, а є негативна відповідь — тоді всі норми й правила втрачають свої основи. Причому основи не у вигляді якоїсь масивної колоди або бетонної осно­ви, хай міцної, але у принципі обмеженої, котру можна де­монтувати або зруйнувати. Основа у вигляді релігійної ві­ри — абсолютно надійна, незламна, безмежна (звісно, допо­ки віра зберігається). Але щойно віра зникає — і імператор стає ніким, тому разом з атеїстами приходять нігілісти й те­рористи.

Отже, перша сторона російської ідентифікаційної кризи

полягала в тому, що віковічні норми й правила втрачали свою основу, для багатьох вони немов повисали в повітрі. Ці прави­ла, якщо й залишалися у свідомості людей, то не у вигляді ка­тегоричного імперативу, а як традиції та звички.

Категорія: Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.